Фосфорні добрива: поділ за групами та видами

Какие удобрения лучшеФосфорные минеральные удобрения содержат в себе основное питательное вещество, так необходимое растениям – фосфор. Он довольно часто встречается в природе и воспроизводится из натуральных фосфатов, таких как апатитовые руды и фосфориты. Применение фосфорных удобрений просто необходимо для всех сельскохозяйственных культур, это один из основных источников подпитки растений, нужный для их хорошего и быстрого развития, роста и повышения урожайности.

Отличительной стороной фосфорных удобрений является то, что даже при избыточном внесении в грунт, они не наносят вреда, растения берут полезных веществ ровно столько, сколько им необходимо. А вот недостаток фосфора в почве пагубно повлияет на все культурные растения, семена перестанут развиваться, замедляется рост, а у некоторых вообще может остановиться.

Как же определить фосфорное голодание посевов?

Признаки и причины фосфорного голодания

Любую, даже самую сложную проблему при выращивании сада и огорода можно решить, если вовремя на неё отреагировать. А для этого необходимо знать внешние признаки недостатка в почве того или иного важного химического вещества, чтобы в оперативном порядке внести его в грунт и исправить ситуацию. Недостаток фосфора сразу проявляется по внешнему виду растений:

  • Корневища развиваются слабо;
  • Растение перестаёт расти, становится низким;
  • На листьях образуются тёмные пятна, может измениться их форма;
  • Растения меняют цвет, становятся тёмно-зелёными, а впоследствии и багряно-фиолетовыми;
  • Листья опадают преждевременно;
  • Происходит деградация растения.

Удобрение фосфорное для почвы

Своевременное внесение фосфорных удобрений способно быстро исправить все эти болезни и ваши сад и огород снова зацветут.

Однако недостаточно просто поливать почву всеми удобрениями подряд, необходимо разобраться в первоначальных причинах фосфорного голодания, чтобы проводить профилактику правильно. Причин недостатка в почве фосфора может быть несколько, к примеру, земля устала от постоянного земледелия и её микрофлора уже не справляется. Также возможно неправильное внесение в почву калийных и фосфорных удобрений, что приводит к переходу питательных веществ в трудноусваиваемую форму.

Для правильного и своевременного устранения всех причин недостатка фосфора, необходимо вносить именно те удобрения, что помогут решить конкретную проблему. А для этого необходимо знать их классификацию.

Классификация фосфорных удобрений

Все фосфорные удобрения принято делить на следующие группы:

  • Водорастворимые;
  • Лимонно- и цитратнорастворимые;
  • Труднорастворимые.

Первые две группы считаются самыми универсальными, так как удобрения этого типа можно использовать на любой почве. Плюсом является также то, что нет нужды вносить их в грунт глубоко.

Труднорастворимые соединения применяют исключительно на кислых почвах. Их вносят в грунт заранее, хорошо вымешивая, и растения усваивают фосфор в этом случае лишь после его реакции с кислотой из почвы. Если заранее внести такие удобрения в землю в больших дозах, они будут помогать растениями в течение нескольких лет подряд, на что неспособны водорастворимые соединения. Труднорастворимые удобрения необходимо вносить как можно глубже в почву, поближе к корням сельскохозяйственных культур, так как они не могут проникнуть с водой в нижние слои самостоятельно.

Рассмотрим каждую группу и относящиеся к ним виды фосфорных удобрений по отдельности.

Водорастворимые фосфорные удобрения

Удобрение в сельском хозяйстве

Эта группа содержит специальные соединения, которые растворяются в воде, и с ней фосфор быстро и легко попадает к растениям. Существуют следующие виды:

  • Суперфосфат простой;
  • Суперфосфат двойной (тройной);
  • Суперфос.

Суперфосфат простой. Бывает в виде порошка или гранул сероватого цвета и зависимо от формы выпуска содержит от 19 до 20% фосфора. Кроме этого, больше половины его состава – сера, которая хорошо сказывается на урожайности некоторых культур. В удобрении есть небольшой процент кислоты, но кислотность почвы после его внесения обычно не повышается. Гранулируют суперфосфат для того, чтобы при внесении в грунт фосфор не переходил в труднорастворимую форму, что особенно важно для кислых почв.

Суперфосфат наиболее популярный и распространённый среди всех фосфорных удобрений, так как считается самым быстродействующим и подходит абсолютно для всех сельскохозяйственных культур без ограничений по почве.

Его можно использовать как самостоятельное удобрение или в составе других смесей. Оказывает отличное влияние на развитие растений, повышает их стрессо- и холодоустойчивость, повышает урожайность всех культур.

Суперфосфат двойной. Отличается от простого высокой концентрацией фосфора в районе 45%. Содержит немного больше кислоты, но зато нет примесей гипса. Выпускается в виде гранул светлого серого оттенка.

Двойной суперфосфат рекомендуют вносить для обогащения почвы осенью, но можно использовать и для прикорневых подкормок. В этом случае стоит помнить, что стандартную дозу следует уменьшить вдвое, иначе вы рискуете сжечь корни, ведь это сильный концентрат.

Его стоимость выше, чем у простого суперфосфата, однако, за счёт высокой концентрации фосфора, покупка выходит более выгодная, ведь действие на растения и почву намного сильнее, и использовать смеси нужно меньше.

Суперфос. Также концентрированное удобрение, содержит до 40% фосфора, производится в виде гранул. Половина фосфорных соединений в суперфосе растворяется водой.

Цитратнорастворимые и лимоннорастворимые фосфорные удобрения

В отличие от первой группы, фосфор растворяется не водой, а слабыми кислотами. Используют как основное внесение в почву, особенно полезно для кислого грунта, подходит для всех растений. Существуют следующие виды:

  • Преципитат;
  • Термофосфаты (томасшлак, обесфторенный фосфат, мартеновский шлак);
  • Костная мука.

Удобрение препитатПреципитат. Производится в виде порошка белого или светло-серого оттенка, растворяется в лимонной кислоте и отлично усваивается всеми растениями. Это концентрированное удобрение с содержанием фосфора в районе 25–35%. Его используют на всех видах почв для основного внесения и могут добавлять в смеси для подкормки. По эффекту от его применения ничем не уступает суперфосфату, а на кислых почвах даже оказывает более благоприятное воздействие.

Термофосфаты. Это группа удобрений, содержит в среднем от 15 до 30% фосфора (в зависимости от вида), растворяющегося в лёгких лимонных кислотах. К ним относят томасшлак, обесфторенный фосфат, мартеновский шлак.

Томасшлак содержит не менее 14% фосфора, по сути является отходом от переработки стальных и железных руд. Это щелочное удобрение, поэтому на кислом грунте действует намного лучше, чем суперфосфаты, однако использоваться может на любых почвах. При внесении его следует хорошо перемешать с землёй.

Мартеновский шлак имеет второе название – фосфатшлак. Он относится к сильнощелочным соединениям, подходящим для кислых почв, но фосфора содержит меньше, чем томасшлак.

Обесфторенный фосфат содержит около 30% лимоннорастворимого фосфора, на чернозёмах не уступает суперфосфату.

Костная (костяная) мука. Эффективное соединение, имеющее в составе до 35% фосфора и до 5% азота в зависимости от вида, повышает урожай на кислых и слабокислых почвах. Это натуральное удобрение, которое получают путём переработки костей животных, не содержит химикатов. Растворяется только в слабых кислотах, подходит почти для всех сельскохозяйственных культур, очень популярно для подкормки кадочных домашних растений.

Состав костной муки может быть разным, и поэтому её принято делить на обычную (15% фосфора и до 5% азота), обезжиренную (до 35% фосфорной кислоты) и пареную, добывающуюся из необработанных костей (до 25% фосфора и 3–4% азота).

Труднорастворимые фосфорные удобрения

Мука фосфорная в мешках

Это соединения, которые вовсе не растворяются в воде, очень плохо в слабых кислотах и целиком растворяются в серной или азотной кислоте (сильные кислоты). Существуют следующие виды:

  • Фосфоритная мука;
  • Вивианит;
  • Аммофос;
  • Диаммофос.

Фосфоритная мука. Представляет собой порошок мелкого помола тёмно-серого землистого оттенка с содержанием фосфорной кислоты от 10 до 29%. Растворяется в сильных кислотах, но иногда, благодаря мелкому помолу, может раствориться и в слабых.

Усваивается фосфоритная мука достаточно медленно и зависит этот процесс и от кислотности почвы, и от свойств растений, и даже от уровня помола удобрения. Повысить усвояемость можно, если смешать её кислыми азотными удобрениями или торфом (навозом). Растворимость фосфоритной муки сильно снизится, если смешать её с золой или известняком, что крайне нежелательно.

Используют это удобрение для подготовки почвы при основном внесении и для обогащения её фосфором. Требуется тщательное перемешивание с землёй для повышения эффективности воздействия на растения.

Преимуществами фосфоритной муки являются длительность действия (можно вносить в почву всего один раз на несколько лет) и лёгкость проникновения в грунт.

Вивианит. Представляет собой мелкий порошок синего или серо-голубого цвета, добывающийся из болотной железной руды, который достаточно удобно рассеивать. Обычный состав включает 28% фосфорной кислоты, но бывает ещё торфовивианит (содержит примесь торфа) с содержанием фосфора в районе от 12 до 20%. По своему действию схож с фосфоритной мукой, перед внесением в грунт требует окисления на воздухе.

Аммофос. Это фосфорное удобрение можно применять на любой стадии развития садовых и огородных растений, которые его очень любят. Но, как и все фосфорные, самым эффективным будет внесение его в почву осенью или весной перед высадкой.

Диаммофос. Имеет ещё одно название – гидрофосфат аммония. Это экономное удобрение высокой концентрации, которое хорошо понижает кислотность почвы. Его вносят непосредственно при посадке растений в лунки, тщательно перемешивая с землёй. Существует также жидкий вид диаммофоса, которым можно прикармливать корни во время цветения.

Применение и способы внесения

Применение удобрений

Применяют фосфорные удобрения для обогащения почвы и повышения урожайности всех сельскохозяйственных культур. Эффективность их действия зависит от химического состава и различия грунта. Легкорастворимые фосфорные удобрения действуют примерно одинаково на плодородие грунта, а труднорастворимые фосфаты показывают результат зависимо от скорости их впитывания в почву.

Непосредственной положительной чертой фосфорных удобрений является длительность их действия. Многие из них достаточно внести в почву всего лишь один раз на несколько лет. Это происходит за счёт накопления в грунте подвижных фосфатов, что приводит к зафосфачиванию почвы и обеспечивает растения фосфором ещё долгое время. Это правило применимо к любым почвам, независимо от их состава.

Кроме всего прочего, фосфорные удобрения используются не только в сельском хозяйстве, но и в промышленности, строительстве и животноводстве. Например, костную муку и обесфторенный фосфат применяют в качестве минеральной подкормки для домашней скотины.

Так как фосфорные удобрения очень хорошо закрепляются в грунте и с водой не опускаются на нижние слои, при внесении их нужно опустить достаточно глубоко, поближе к корням. Вносят их осенью или весной при основной подготовке и перекопке почвы, но для повышения эффективности воздействия рекомендуется проделывать этот процесс два раза в оба сезона. В этом случае осенью добавляются труднорастворимые удобрения, а весной суперфосфаты. После регулярного удобрения почвы и накопления в ней фосфора, эту процедуру перестают проводить ежегодно, достаточно одного раза на два-три года и даже реже.

Фосфорные удобрения необходимы для растений, они поставляют ему питательные вещества, что благоприятно воздействуют на рост и урожайность сельскохозяйственных культур.

Добриво суперфосфат і способи його застосування

СуперфосфатВважається, що сучасне сільське господарство не зможе обійтися без хімічних добрив. Питання спірне, так як в дикій природі без будь-якої підгодівлі рослини прекрасно себе почувають. Однак інтенсивна агротехніка в сільському господарстві та вирощування рослин тривалий час на одному місці створюють умови для збіднення грунту, внесення мінеральних добрив, у тому числі суперфосфат добрива, стає способом зберегти родючість земель.

Роль фосфатів у розвитку рослин

Удобрение суперфосфатНі одну рослину не буде розвиватися при відсутності в ґрунті фосфорних солей. Все що знаходяться в грунті корисні поживні речовини можуть бути засвоєні тільки після переробки їх грунтовими мікроорганізмами. Це відноситься до суперфосфату удобрення, застосування якого в розчинній формі, більш ефективно, так як бактерії харчуються тільки рідкої складової.

Малорозчинних солей у ортофосфорної кислоти. При цьому розчинність деяких залежить від середовища. Так як в землі знаходиться вся Таблиця Менделєєва, то навіть розчинений фосфорне з’єднання може бути пов’язано і випадає в осад, зустрівшись у формі кислотного залишку з іоном алюмінію або заліза в кислому грунті. Тому в ґрунті, на якій росте хвощ і мокриця, фосфорні добрива малоефективні.

Але якщо вже сказали про роль мікроорганізмів у засвоєнні фосфору, то це означає, що родючість грунту з внесенням добрива підвищиться, в присутності підвищеного кількості корисних мікроорганізмів. Підвищити родючість ґрунту внесенням тільки туків, мінеральних добрив, не можна. Необхідно відновити мікрофлору землі, а збільшення доз внесених хімікатів її гублять.

Наявність фосфору в рослині регулює енергетичний обмін в клітинах і сприяє розвитку кореневої системи. Засвоєння інших добрив, якщо достатньо фосфору, прискорюється, і рослина засвоює всі необхідні елементи. Фосфорне голодування помітно по зміні забарвлення листя до синьо-фіолетового відтінку і загальної пригніченості рослини. У присутності достатньої кількості цього елемента превалювання засвоєння азоту не відбувається, і рослини менше набирають нітритів, якими зараз насичені вся рання зелень, вирощена інтенсивним способом із застосуванням мінеральних добрив.

Способи застосування фосфорних добрив

На різних етапах підготовки грунту до вирощування рослин застосовуються різні способи внесення суперфосфату:

  • осіння закладення в грунт;
  • весняне внесення в лунки або борозни;
  • річна підживлення плодових дерев;
  • рідка підгодівля:
  • приготування компосту.

Применение суперфосфатаВикористання суперфосфату при осінній перекопуванні грунту відомий агротехнічний прийом. Але якщо восени намічено вапнування ділянки, то внесення препарату можна перенести на весняний час. Справа в тому, що містяться в цих хімікатах речовини на одній кальцієвій основі.

Різні речовини, в числі яких присутній нерозчинний гіпс і різні розчинні солі створюють насиченість грунту хімікатами, а так, як суперфосфат сіль кисла, а вапно ми додаємо, щоб зняти кислотність грунту, то виходить взаємна нейтралізація властивостей. Даремно витрачені кошти і створено додаткове засолення землі.

З іншої причини не можна вносити одночасно суперфосфат і сечовину. Обидва складу кислі і відбувається закислення грунту. Одночасне внесення калійних добрив вітається. Осіннє внесення калію в хлористому формі спільно з фосфором допомагає засвоєнню грунтом і того й іншого.

Найкращим способом використання суперфосфату є внесення його в компост. Особливо добре вносити в удобрювальну суміш на стадії визрівання порошковий простий суперфосфат. На цьому етапі гіпс корисний і усі супутні речовини переводяться бактеріями у форму, зручну для засвоєння рослинами.

У літній час підживлення суперфосфатом краще засвоюються на основі витяжки. Залиту гарячою водою масу суперфосфату витримують добу в емальованому або пластикової ємності при періодичному помішуванні. Потім світлу частину відстою зливають, використовують для швидких підгодівлі, у разі необхідності, з розведенням.

Всі норми внесення суперфосфатів, а їх кілька різновидів, вказані на пакетах, та перевищувати дозу не слід.

Хімічний склад суперфосфату

Состав суперфосфатаСуперфосфат являє собою суміш полуторним кальцієвої солі ортофосфорної кислоти і гіпсу з домішками на основі цієї ж кислоти солей аміаку, марганцю, бору, молібдену, тобто усіх тих складових, які присутні в апатитах і фосфоритах, мінералах. Ці мінерали піддаються дії соляної кислоти.

І в результаті хімічної реакції виходять вищеперелічені продукти. В одинарному суперфосфаті міститься трохи і самої ортофосфорної кислоти. Проте половину всіх речовин складає гіпс, нерозчинна частина суперфосфату.

Хімічна формула суперфосфату за основним речовин виглядає так: Ca (H 2 PO 4)2* H 2 O + CaSO 4. Після хімічної реакції відбувається дозрівання суперфосфату, і він стає сипучим, не схильним грудкуванню.

Крім отриманого обробкою сірчаною кислотою одинарного, отримують подвійний суперфосфат, в якому немає гіпсу і в два рази більше фосфору.

Промисловість випускає кілька різновидів суперфосфату:

  • простий порошковий;
  • простий гранульований;
  • подвійний гранульований;
  • амонізований суперфосфат;
  • гранульований з гуматами.

У всіх цих різновидів своя область застосування і своя дозування, зазначена в інструкції по застосуванню.

Фізіологічний вплив суперфосфату

При збалансованому харчуванні рослини воно отримує кожного елемента саме стільки скільки потрібно для розвитку. Тому підсумком саме збалансованості буде:

  • Збільшення врожайності і поліпшення смаку плодів.
  • Прискорюється цвітіння рослин.
  • Ставиться заслін захворювань.
  • Йде прискорений обмін речовин.

Гранулированный суперфосфатТочно можна сказати, що в ґрунті не вистачає фосфорних добрив, якщо в бульбах картоплі з’являються коричневі плями або стає з внутрішніми чорними крапками буряк.

Особливо впливає достатню кількість суперфосфату на ранніх стадіях розвитку рослин. У цей час важливо розвиток кореневої системи і саме фосфор сприяє зростанню підземної частини розсади в домашніх умовах. Тому при підготовці грунту восени необхідно додати потрібну кількість суперфосфату.

Весняне посиніння листя в теплиці або розсади в домашніх умовах не завжди вимагає підживлення фосфорними добривами. Іноді потрібно підвищити температуру землі. Нижче 10 градусів грунту коріння перестають працювати на харчування рослин.

Будь-яка підживлення в землю дає свої видимі результати через два тижні. Позакореневе діє в два-три рази швидше. Це необхідно враховувати, коли потрібно екстрено додати рослині відсутніх елементів.

В суперфосфаті засвоюється і враховується речовина, перекладене на масову частку оксиду фосфору, P 2 O 5. В цих одиницях тільки 5% речовини перебуває в легкозасвоюваній формі, над рештою внесеним речовиною природі ще довго доведеться працювати, щоб перевести його в зручну для засвоєння форму. Тому фосфорні добрива мають тривалий термін дії.

Добриво грунту навесні: які підживлення треба вносити

Осеннее удобрение почвыЗ настанням весни садівники починають тягнутися на свої дачні ділянки. За короткий проміжок часу потрібно зробити дуже багато. Щоб рослини добре харчувалися весь вегетаційний період, навесні в грунт необхідно вносити добрива. Це робити вкрай необхідно, тому що земля насичується поживними речовинами, яких вистачає аж до осені.

Для чого удобрюють грунт навесні

Рослинам на початку вегетаційного періоду необхідна допомога для нормального росту і розвитку. Найголовніше призначення застосування добрива навесні – запустити механізм біоценозу між рослинами і мікроорганізмами, що живуть у грунті, правильно підібравши необхідні прикормки. Навесні у землю вносять такі добрива, в яких рослини потребують саме в цей період.

Внесені добрива можуть бути:

  • Органічними.
  • Мінеральними.

Садівники вибирають конкретний вид, виходячи зі своїх особистих переваг. Найбільш правильним рішенням є комбінування цих двох видів добрив.

Органічні добрива для весняного внесення

Органічні добрива необхідно заготовлювати восени, і навесні вони знаходять своє застосування. Після того як зійде сніг, їх просто розкидають по грядках, і до весняної оранки вже все готово.

Навесні рекомендується вносити такі види органічних добрив:

  • Компост.
  • Пташиний послід.
  • Перегній.
  • Зола.
  • Торф.

Деякі види заготовляють восени, щоб навесні успішно застосувати.

Способи приготування компосту

Запасаемся компостомЩоб приготувати компост, необхідно забезпечити в бурти високу температуру, яка сприяє реакції розкладання. Така купа накопичується все літо. Туди входить листя дерев, крім дуба, скошена трава, городня бадилля і харчові залишки. Спалювати такий сміття небажано, з нього виходить чудове добриво. Існує багато рецептів створення компосту, ось найпопулярніші.

Торфонавозный компост.

Торф компостують разом з гноєм, щоб скоротити втрати азоту. Для цього на одну частину торфу береться одна частина гною. Їх необхідно укладати шарами, товщина повинна бути 20-25 сантиметрів. Купу ущільнювати не треба, а бажано чим-небудь накрити. Цей субстрат можна поліпшити, додавши фосфоритовую борошно, 25 кілограм на тонну компосту. Отримане добриво чудово підходить для полуниці. Його використання сприяє збільшенню кількості зав’язей ягід при їх закладці.

Збірний компост.

Траву, бадилля помідорів, картопляні очистки, листя, чайну заварку та інші відходи утрамбовують в пластиковий або дерев’яний компостер, і протягом літа періодично поливають гнойовою рідотою. Цю купу накривати не можна ні в якому разі, тому що в такому компості міститься дуже багато азоту. Щоб застосувати таке добриво навесні наступного року, необхідно позбутися від надлишку цього хімічного елемента. Щоб поліпшити збірний компост, в нього необхідно додати мінеральні підгодівлі. Це фосфор і вапно.

Вермикультивированный компост.

Таке добриво виходить з допомогою земляних черв’яків, що містить продукти переробки органічних речовин. Для створення такого високопоживного компосту роблять ящик з хорошою системою вентиляції і наповнюють його сухою травою, папером, соломою, які є джерелом харчового волокна для черв’яків. Цю купу зверху засипають невеликою кількістю землі і поливають, щоб все гарненько намокло. Через день в цей ящик підсаджують черв’яків. Періодично необхідно додавати туди різноманітні харчові відходи – чайну заварку, шкарлупу від яєць, шкірку від фруктів, картопляні очистки. Такий компост починають готувати наприкінці лютого, щоб використовувати навесні.

Гній

Готовит компостОсновне правило – навесні вносити в ґрунт свіжий гній ні в якому разі не можна. Він містить сечову кислоту у великій кількості і інші агресивні елементи, які легко можуть погубити молоді рослини. В основному його застосовують у перегнившем стані, коли з нього йде шкідлива домішка у великій кількості.

Удобрюють перегноєм великі площі методом суцільного внесення. Використовують граблі, якими розбивають великі шматки землі і рівномірно розподіляють перегній по поверхні грунту. Цим способом навесні підживлюють газони, поки трава ще не почала рости.

Добре перепрілий гній є універсальним добривом для весни. В основному ним підгодовують плодові дерева і ягідні кущі.

Торф

Торф використовується в якості основи газону, який закладають навесні. Ця технологія полягає в тому, що знімають верхній шар дерну там, де потім буде знаходитися газон, і покривають це простір шаром торфу. Потім його присипають землею і накочують. Через добу можна садити насіння трави.

Газон на такий підкладці розростається дуже інтенсивно і рівномірно. Вівсянниця звичайна, яку часто застосовують для газонів, любить підгодівлю з торфу.

Така дуже поживна органіка приносить користь не тільки трав’янистим рослинам. Навесні його застосовують у садах і городах. Його вносять під яблуні і груші в якості мульчі в пристовбурні кола, яка є додатковим джерелом живлення.

Недоліки органічних добрив

Удобрения для землиУдобрюючи навесні ґрунт органікою, варто пам’ятати, що існують певні обмеження для їх використання.

Якщо внести в ґрунт велику кількість натурального добрива, то висаджена розсада може загинути.

Якщо грунт містить надлишок тварин добрив, таких як перегній і гній, то молоді рослини можуть заразитися грибком. Він може вражати рослини прямо із землі, його спори легко проникають в кореневу систему, і поступово рослина уражається цілком. Щоб цього не сталося, потрібно помірно вносити в грунт органічні добрива.

Мінеральні добрива для весняного внесення

Органічні добрива насичують грунт азотом, з-за цього рослини можуть відчувати дефіцит калію і фосфору, а це погано на них впливає на самому початку їх розвитку. Тому використовують агрохімікати, відновлюють живильний баланс.

Готові мінеральні підгодівлі дозволяють вносити в грунт правильну дозу добрива. Їх використання зменшує трудомісткість робіт по внесенню добрива і гарантує хороший результат.

До мінеральних добрив відносять:

  • Отличное удобрение древесная золаФосфор (суперфосфат).
  • Калій (деревна зола).

Мінеральні добрива вносять у ґрунт щорічно. Рослини їх швидко засвоюють, тому грунт швидко виснажується.

Головна проблема весняного підживлення ґрунту мінеральними добривами полягає в тому, що вони під час опадів швидко промиваються в нижні шари ґрунту і можуть покинути цю ділянку разом з водами. Тому рекомендується їх вносити за кілька днів до посадки або їх розсипають між грядками городніх рослин у пристовбурні круги садових дерев.

Розкислення грунту: навесні або в інший час?

Раскисление почвы на участкеБагато дачники або власники приватних ділянок вважають, що ключовою причиною неврожаю є надмірна кислотність грунту. І це вірно, оскільки підвищена кислотність грунту негативно впливає на ріст багатьох городніх культур, також кислий грунт – благодать для зростання деяких бур’янів. А ось для вирощування культурних рослин грунт має бути нейтральною, саме тому її слід раскислять. Як правильно раскислять ґрунт, що представляє собою розкислення, чи потрібно це робити навесні або ж в інший час року, ми і розповімо в цьому матеріалі.

Як визначити рівень грунтової кислотності

Перш за все, запам’ятайте, що кислотність землі на око, свій або сусідський, визначити не можна. Перед тим як раскислять грунт слід визначити, кисла вона чи ні, або ж поганий врожай і надмірна кількість бур’янів — наслідок іншої причини, а не кислотності.

У будь-якому випадку пропонуємо вашій увазі ознайомитися з вірними способами визначення кислотності землі:

  1. для першого способу визначення кислотності вам потрібно лакмусовий папірець і зразок самої грунту, який ви можете отримати на 20-сантиметровій глибині землі. Для експерименту вам буде потрібно близько 100 гр грунту. Намочіть чистою водою і папірець і землю, потім стисніть все в руці на кілька хвилин. Тепер зверніть увагу на колір папірця, якщо вона стала червоною, значить, грунт занадто кисла і її потрібно раскислять. Якщо ж вона стала рожевою, то земля має середній рівень кислотності. Синій або ж зелено-синій відтінок говорить про те, що земля має нейтральний склад і не потребує розкислення;
  2. інший спосіб полягає у використанні для визначення кислотності ґрунту бур’янів і диких рослин. Наприклад, якщо грунт рясно вкрилася оксамитовим мохом – значить, вона досить кисла. Про зайвої кислотності говорять також і кінський щавель, дика м’ята, польовий хвощ і триколірна фіалка. Якщо ж на городі ростуть папороті, кульбаби, ромашки, конюшина, мати-й-мачуха, пирій – означає, що грунт має середню кислотність. Ну а про її відсутність свідчить наявність на ґрунті лободи, кропиви, мокриці і пастушої сумки;
  3. і останній спосіб: візьміть невелику кількість листя вишні або чорної смородини і помістіть їх в скляну банку, залити окропом. Коли вода охолоне, додайте в неї трохи землі. Якщо з часом земля почервоніє, значить, грунт кисла, якщо посиніє – то среднекислая, а якщо позеленіє – значить, причин для занепокоєння немає.

Як раскислить грунт

Якщо ви провели тест одним із наведених вище способів на кислотність і з’ясували, що ваша земля досить кисла, слід її раскислить. Нижче наводимо вам перелік найбільш відомих способів розкислення землі:

  1. Что необходимо перед посадкойВапнування – найбільш популярний спосіб у середовищі городників. Для його реалізації потрібно обробити грунт вапняними добривами. Завдяки цьому кислотність ґрунту знизиться, також грунт змінить на краще свою структуру. Крім того, вапнування здатне активізувати роботу корисних мікробів, щоб скоротити кількість бур’янів на ділянці. Зверніть увагу, що для більшого ефекту найкраще застосовувати вапняк дрібного помелу. Подібну процедуру часто робити не можна, це робиться один раз за кілька років;
  2. Розкислення крейдою, його дія на землю буде менш агресивним;
  3. Розкислення доломітового борошном, також такий матеріал застосовується заодно і для удобрення грунту. Завдяки цій муці земля розкислює і насичується магнієм, калієм і іншими корисними речовинами, а також мікроорганізмами;
  4. Розкислення за допомогою деревної золи, хоча цей метод і не вважається дуже ефективним.

Також для розкислення нерідко застосовують:

  1. мергель;
  2. крейда-рухляк;
  3. алебастр;
  4. цемент;
  5. використану штукатурку;
  6. яєчну шкаралупу.

Зверніть увагу: при використанні доломітового борошна або вапна в цілях розкислення землі ні в якому разі не поєднуйте їх з суперфосфатом, сечовини, аміачної селітрою або ж сульфатом амонію, ці поєднання для грунту вкрай небезпечні.

Коли потрібно раскислять грунт

Удобряем землюРаскислять грунт можна навесні або восени, все залежить від матеріалу, який ви будете використовувати. Наприклад, деревну золу краще використовувати восени, оскільки вона є сильною лугом і вкрай небажано змішувати з добривами, якими обробляють землю навесні. Також внаслідок цього, вапно та зола можуть змінити грунт з кислотною на лужну, внаслідок чого рослини не зможуть отримати фосфор та інші поживні елементи. І навіть якщо грунт позбавиться від зайвої кислотності, ви не зможете отримати той урожай, який очікували.

Навесні раскислять землю найкраще доломітовим крейдою або гіпсом, які при розчиненні у землі, знижують рівень її кислотності. А доломіт здатний насичувати грунт фосфором і калієм, що неодмінно позитивно позначиться на кількості майбутнього врожаю. Крім того, ці матеріали не будуть змиті водою при перших опадах і зможуть тривалий час регулювати ґрунтову кислотність.

Раскисляющий матеріал треба класти в землю при перекопуванні. Якщо з якихось причин ви це вчасно не зробили, то розсипте його зверху вскопанной землі і по приствольным колам дерева, якщо мова йде про плодоносних деревах. Це найбільш підходящий варіант, оскільки з осені і до весни у рослин відсутня вегетація і такий вплив не буде небезпечним. Раскислители з часом поглибляться в землю разом з талою водою. До речі, їх можна розсипати навіть взимку вздовж снігового покриву.

Які рослини люблять кислий грунт

Також є ряд рослин, для вирощування яких не потрібно раскислять кислу землю, тому що саме на такій землі вони ростуть краще й здобувають повною мірою все необхідне для свого росту і розвитку. Наприклад, кисле середовище дуже люблять такі рослини, як:

  • Цветы, которые любят кислую землюперстач;
  • папороть;
  • люпин;
  • рододендрони;
  • вереси;
  • гортензія, дають свої прекрасні блакитні квіти виключно на кислому землі.

Нерідко для вирощування цих культур дачникам потрібно додатково удобрювати землю кислотою, а не раскислять її.

Як видно з переліку, кислу землю найбільше люблять декоративні рослини, чого не скажеш про овочах і фруктових деревах. Розкислення обов’язково слід проводити при посадці дерев сливи і вишні, а також при бажанні отримати багатий урожай смородини, жимолості, моркви, буряка, капусти, часнику, цибулі та інших городніх культур.

Нерідко робота може ускладнюватися тим, що в різних місцях ділянках земля може мати різний рівень кислотності, для цього слід регулювати застосування розкислювачів, щоб в результаті отримати хороший урожай.

Приготування бордоської суміші

Опрыскивание бордосской смесьюРозчин мідного купоросу, розведений вапняним молочком — знаменита бордоська суміш. Її застосовують для знищення грибків городніх рослин. У давні часи порошок з додаванням мідного купоросу використовувався в медицині. Зараз він також зустрічається в медичних ліках. Фунгіцид розробили в місті Бордо. Звідси така назва. Франція перша винайшла цей препарат, застосування якого почалося в XIX столітті. Для правильного виготовлення бордоського розчину, необхідно знати деякі тонкощі.

Рецепт і склад бордоської рідини

Рукомендации по применению бордосской смесиЦя суміш незамінна в процесі вирощування садових і овочевих культур. Бордоський розчин бореться з шкідниками і хворобами на городі або садовій ділянці. До його складу входить мідь — засіб для профілактики і лікування захворювань садових культур. Ця рідина легка в приготування в домашніх умовах.

Необхідно купити готовий порошок, що складається з мідного купоросу і вапна. Потрібно правильно визначити дані кислотності розчину. В пакетик вкладається індикаторна смужка паперу, для виготовлення потрібної кислотної пропорції суміші. Випускаються пакети з вмістом 400 гр. вапна та 300 гр. мідного купоросу, для раннього обприскування тривідсотковим розчином. Також у продажу зустрічаються пакети для речовини одновідсоткової концентрації, в них міститься по 100 гр. мідного купоросу і вапна.

У цьому випадку мідь «працює» як отрута, а вапно нейтралізує її дію. Отриману рідину необхідно використовувати в цей же день. Існує спосіб продовжити життя розчину, для цього на 10-літрову ємність суміші засипають 5 гр. цукру.

Виготовлення розчину:

  • 1% розчин бордоської рідини готується з 100 гр. мідного купоросу і 120 гр. негашеного вапна. Мідний порошок розчиняють у літрі гарячої води. Посуд можна використовувати глиняний, емальований або скляний. Поступово в розчин заливають 5 л холодної води. В іншій тарі необхідно погасити вапно літром гарячої води. Розчини проціджують через щільний шар марлі. Змішуємо, вливаючи мідний купорос в рідину з вапном, не забуваючи постійно збовтувати або перемішувати.
  • Для отримання 3% розчину бордоської суміші знадобиться 450 гр. негашеного вапна, 300 гр. мідного купоросу, 10 л води. Приготування аналогічно 1% розчину. Якісна суміш зберігає властивості в закритій упаковці, саме тому краще використовувати підвищену концентрацію для приготування рідини. Зберігання вапна в негерметичній тарі неблагонадійним. Відбувається реакція з водою і вуглекислим газом, а це призводить до втрати цілющих властивостей. Якість компонентів залежить від виробника.

Бордоська рідина повинна бути з надлишками вапна. Існує еквівалентна одиниця виміру всіх складових розчину, необхідних для хорошої хімічної реакції. Це співвідношення в межах 1: 3,5.

Нюанси, що впливають на бордоську суміш

Рецепт бордосской смесиПри змішуванні реагентів розчин повинен бути максимально холодним, тільки в цьому випадку сформуються необхідні дрібні кристали хімічної речовини. Заборонено додавати воду у вже готову суміш. Заздалегідь необхідно підготувати розведені до потрібної консистенції розчини міді і вапняку.

Перед безпосереднім використанням рідини на рослинах, знадобиться провести наступну хімічну реакцію: занурте в розчин кінчик дроту, ножа або цвяха. Неправильна бордоська суміш залишить на предмет червоний наліт. Це означає, що вміст сульфату міді підвищений. Така рідина може обпалити рослини. Щоб реабілітувати розчин, додайте вапняну воду до моменту відсутності реакції на залізо.

Рекомендації по застосуванню

  1. Обробку рослин необхідно проводити перед початком цвітіння. Бруньки ще не мають розпуститися. При підвищеній атмосферної вологості повітря і високій температурі обприскування категорично заборонено. Легко можна отримати обширний опік листя. Не рекомендується готову бордоську рідину змішувати з карбофосом та з фосфорорганічними сполуками.
  2. Как правильно приготовить бордосскую жидкостьРідина добре справляється з шкідниками яблуневих і грушевих культур (плодова гниль, плямистість на листках, іржа). Суміш ефективна в боротьбі із захворюваннями аличі, сливи, вишні (кокомікоз, клястероспоріоз і багато ін). Бордоська суміш допоможе при захворюваннях коренеплодів та кущів троянди, смородини, винограду.
  3. Якщо ви запізнилися з обробкою, а дерева сильно уражені грибками, здійсните обприскування відразу після розкриття нирок. Використовуйте одновідсотковий суміш, більш сильний концентрат викличе опіки листя. Такі обприскування ефективні в боротьбі і для профілактики захворювань винограду.
  4. Зрошення бордоської рідиною має здійснюватися вчасно. Необхідно стежити, щоб покриття рослини препаратом було повним, а не частковим. Тільки тоді буде видимий результат. Бордоський розчин, у порівнянні з іншими препаратами тримається довше і краще.
  5. Рідина вимагає обережного поводження. Навіть одновідсоткової сумішшю можна викликати опіки у ніжних сортів троянд, винограду, ягідних чагарників і дерев. Найбільш чутливі культури це абрикос і вишня. Опіки призводять до розтріскування і деформації плоду рослини. Для таких рослин існує замінник бордоської рідини – ХОМ, Блу-бордо, Купроксат.
  6. Обробку тривідсоткової сумішшю звуть викорінюючою обприскуванням. Листя після процедури набуває блакитні відтінки. Деякі так і називають процедуру – блакитне обприскування. Ефект зберігається до місяця. Однак при підвищенні температури або вологості скорочується час захисту. Важливо пам’ятати, що захист буде діяти тільки на місцях, куди потрапила суміш. Здійснюйте зрошення по всій поверхні рослини. Загрозою для повторного захворювання можуть служити сусідні хворі рослини.

Бордоська суміш має виражену профілактичну дію. Садівники рекомендують проводити профілактику з метою запобігання захворювання садових культур. Бордоську рідину можна змішувати з колоїдної сіркою — це єдиний можливий препарат для суміші. Багато досвідчені садівники використовують «замінники» бордоської суміші (органічні препарати «Чемпіон» та ін., хлорокис міді). Це обумовлено труднощами в процесі приготування рідини. Препарати, що замінили бордоську суміш легкі в приготуванні. Тому остаточний вибір за вами!

Особливості застосування тирси як добрива

Опилки для удобренияВикористання добрив — це запорука багатого і якісного врожаю. Як вибрати добрива? Сучасний ринок пропонує велику кількість органічних і хімічних добрив, які часто вимагають значних фінансових вкладень. Садівникам з досвідом зручніше використовувати більш прості, так би мовити, «народні» засоби. Про одному з таких засобів і піде мова, а саме — про тирсі.

Багатьом використання деревної стружки здасться нетиповим для удобрення грунту, але це омана. Властивості цього матеріалу вивчалися довгі роки, і наука прийшла до висновку, що вони цілком придатні для добрива, природно, не варто сипати їх на землю без розбору, у всьому має бути сенс і хоч тирсу, як добриво — це добре, натурально і безпечно, але використовувати їх треба до місця.

Взаємодія ґрунту і тирси

Отже, перед використанням тирси як добрива, слід розглянути всі їх плюси і мінуси:

  1. Один з найважливіших якостей дерев’яної стружки є — розпушення грунту. Грунт, осыпанная ними, рідше потребує розпушенні і відмінно поглинає воду і пропускає повітря, тобто створюються сприятливі умови для розвитку садових рослин.
  2. Іншим корисним властивістю є її низька вартість, що важливо при веденні господарства.
  3. Використовувати як добриво слід не свіжу стружку, а перепревшую. Причому термін перепревания у неї порівняно великий і становить 5-10 років. Але це не говорить про те, що слід шукати інший варіант удобрення грунту, прискорити процес дебати можна легко, змішавши свіже сировину з органічними відходами, рясно зволожуючи їх.

Одним з негативних властивостей тирси є здатність окислювати грунт, тому, по-перше, їх треба використати у помірній кількості, а, по-друге, піддавати вапнуванню перед безпосереднім застосуванням за призначенням.

Використання тирси як мульчуючого кошти

Главное о удобрении почвыМульча — засіб для захисту ґрунту та поліпшення її властивостей, виготовляється з різних матеріалів. Корисні властивості відходів деревини дозволяють виготовити цю суміш і робиться це наступним чином:

  • на вистелену клейонку висипається три відра стружки і 200 гр сечовини;
  • на цю суміш рівномірно виливається 10 л води;
  • потім алгоритм повторюється — стружка, сечовина, вода і так далі;
  • отримана суміш герметично закривається плівкою і притискають гнітом на два тижні;
  • через які мульчують засіб готовий до використання.

Таку мульчу добре використовувати в посушливий час року.

Використання тирси в парниках

Теплиці і парники — ті місця, де деревна стружка буде як не можна до речі. Її можна змішувати з типовим для удобрення гноєм або іншою органікою. Тільки при виборі свіжого гною, слід зупинитися на свіжій стружці, так як в такому поєднанні вона вбере з гною надлишки азоту і, відповідно, при змішуванні тирси з перепрілим гноєм треба віддати перевагу перепрілої стружці.

Використовувати тирсу в теплицях можна як навесні, так і восени, при цьому добриві сприятливо позначиться і змішування їх з іншою органікою — солома, листя, трава та інше.

Використання тирси в компості

Перемешиваем компостКомпост — незамінна річ у кожному городньо-садовому господарстві, використання тирси і тут доречно. Так, перепріла тирса в змішанні з гноєм і пташиним послідом у соотношении1 куб. м:100 кг:10 кг, витримані протягом року в сприятливих умовах послужать відмінним компостом. Добре в таку суміш додати і інші органічні відходи. Для більш швидкого процесу гниття можна попередньо зволожити стружку або додати гнойову рідоту. Сприятливо впливає на дозрівання компосту і додавання грунту (два-три відра на один кубометр тирси).

Тирсу на грядках

Добриво тирсою сприятливо позначається на вирощуванні таких примхливих низькорослих рослин, як суниця. Мульча з стружок підніме ягоди, не даючи їм торкатися землі, що збільшить кількість якісного врожаю. Використання стружки восени дозволить захистити втечі від зимових холодів і перешкоджають появі бур’янів.

При розташуванні гряд у знижених місцях тирсу теж будуть до місця. Якщо навколо майбутньої гряди скопати широкі борозни 30-40 см глибиною 20-25 см, звідти землю насипати на гряду, а борозни заповнити тирсою. Завдяки стружці гряда не буде висихати, не проростуть бур’яни, а перегнив, стружки ще й стануть відмінним добривом для рослин.

Обогащенная почваЯк відомо, високі, збагачені органікою гряди, відмінно підходять для вирощування багатьох культур, овочів, квітів, ягід. З допомогою тирси спорудити таку гряду не складе особливої праці. Для цього знімається верхній шар грунту, поглиблення укладаються стружка з сечовиною, трава, сіно та інша органіка у кілька шарів. Зверху укладається знята раніше земля. Бортики такий гряди добре закрити плівкою і дерном або травою, для уникнення осипання і висушення грунту.

Застосування тирси як добрива дуже широко, насправді, з їх допомогою можна виростити рання картопля, різні квіти, зернові, фрукти та багато іншого. Важливий і той факт, що це вкрай доступне і, одночасно, дуже корисне добриво.

Обприскування карбамідом — метод розвитку плодових дерев

Обработка деревьевЗакінчилася зимова сплячка. Природа пробуджується і оживає. На деревах набухають і розпускаються бруньки. І якщо дикорослі дерева самі справляються зі своїми проблемами, то садовим деревах треба допомагати. Кожен дачник-огородник хоче мати привабливий у всіх відношеннях сад. І щоб цей сад не просто був гарним, а добре родить.

Щоб все було так як хочеться, сад повинен бути здоровим, і йому треба в цьому допомагати. Допомогу своєму дітищу, а саме: деревах, слід починати надавати ще ранньою весною, коли різні личинки шкідників, які можуть жити на дереві (у корі або під корінням), ще сплять.

Обприскування як спосіб догляду за садом

Одним з методів правильного догляду за деревами є їх обприскування. Обприскування допомагає позбутися від шкідників та заодно може бути підгодівлею для дерев. Щоб обприскування принесло користь його треба проводити протягом усього сезону: починаючи з весни і закінчуючи осінню. Метод обприскування можна розділити на весняне обприскування, літній обприскування і осіннє обприскування. Розглянемо всі три методи по черзі.

  1. Весняне обприскування. Навесні це робиться для того, щоб оберегти садові дерева від усіляких шкідників. Крім усього іншого, це допоможе позбутися від комах та грибкових захворювань. Весняне обприскування треба починати робити до появи бруньок і як тільки зійшов сніг.
  2. Літній обприскування. Влітку ж метод застосовується з метою підгодувати рослини і дерева. При цьому застосовуються такі суміші, які легко проникають через листя. Дуже рідко обприскують влітку для знищення комах.
  3. Осіннє обприскування. Восени процедуру проробляють як профілактику хвороб. Якщо, наприклад, дерево піддалося хвороби під час плодоношення, то тут, на жаль, вже нічого не виправиш. І лише восени можна спробувати впливати з допомогою обприскування для того, щоб наступний рік результат був позитивним.

Знаючи, скільки разів і для чого проводиться процедура обприскування, потрібно знати і те, чим його проводити.

Засоби для обприскування

Ось основні засоби, що застосовуються садівниками:

  • Опрыскивание деревьевМідний купорос;
  • Бордоська суміш;
  • Карбамід (сечовина);
  • Залізний купорос.

Мідний купорос застосовується для профілактики захворювань, боротьби з комахами і для дезінфекції. Застосовують його ранньою весною, коли ще не розпустилися бруньки.

Застосування залізного купоросу відрізняється від застосування мідного купоросу, так як крім усього, цим добривом-хімікатом можна ще й підгодовувати рослинний світ свого саду залізом. Дуже його люблять яблуні, сливові і грушеві дерева. Залізний купорос важливий для росту рослини (дерева) і якості плодів елемент. Цей елемент дуже важливий не тільки для дерев, але й для людей.

Бордоська суміш захищає плодові дерева від шкідників. Користуються сумішшю коли вже з’явилися ще не розкрилися квітки. Суміш являє собою сукупність мідного купоросу і негашеного вапна. Важливо знати в яких пропорціях її розводити.

Одне з найпоширеніших обприскувань — це застосування карбаміду (сечовини). Карбамід використовується і як профілактика шкідників, і як підгодівля. Важливим моментом є правильне застосування речовини, так як в чистому вигляді його застосовувати не можна. Тому він розлучається водою в суворій відповідності з доданою інструкцією.

Що таке карбамід і як його застосовувати

Карбамід (сечовина) відноситься до класу азотних добрив, так як містить в своєму складі до 46% азоту. Добриво досить-таки висококонцентроване. В процесі застосування добрив в грунті перетворюється у вуглекислий амоній. Цьому сприяє дія на сечовину грунтових бактерій. І ось за кілька днів вийшов амоній випаровується. Щоб цього не сталося грунт треба закладати від втрат необхідної речовини.

Сечовина підходить для будь-яких типів грунтів. Якщо ґрунт вологий, то краще використовувати селітру. У цьому випадку азот не вимивається. Грунт же все одно варто закрити для захисту від вимивання.

Тому запобігти втрати можливо при правильному використанні добрива. Робити це варто тільки в суху погоду, попередньо викопавши невелику ямку полити коріння і засипати землею. Тільки при такому використанні розчину добрива можна досягти необхідного ефекту. Але це якщо використовувати як добриво карбамід — нам же він потрібен для обприскування.

Обприскування дерев карбамідом

  • Уход за деревьями веснойЯк вже говорилося на самому початку, обприскування робиться навесні, після того як зійшов сніг, або восени. Обприскуються плодоносні дерева п’ятивідсотковим розчином. Восени обприскуються все листя з усіх боків, навесні ж поки листя немає — саме дерево і, звичайно ж, нирки. Погано якщо крона дерев висока. В цьому випадку все листя обробити не представляється можливим. Звідти і може прийти якась неприємність у вигляді хвороб або шкідників.
  • Найкращий результат обприскування виходить при обробці дерев восени. У цей час багато листя. Стікаючи по ним, розчин сам розподіляється, як треба. З настанням весни дерева вже будуть більш-менш захищені.
  • Попри свої начебто серйозні хімічні властивості, сечовина безпечна навколишньому середовищі.
  • Розводять сечовину з мідним купоросом. На десятилітрове відро води додають від 50 до 100 г мідного купоросу і 700 грамів сечовини. Краще всього використовувати цей метод і ні в якому разі не заважати сечовину з вапном, крейдою, суперфосфатом. Таким розчином підгодовують рослини і заодно знищують живуть на них шкідників. Навесні застосовують розчин якщо восени ніяких заходів профілактики не проводилося або багато комах розвелося. Після весняного обприскування на півтора тижні затримається вегетаційний період. Але в затримці є свій великий плюс — почало цвісти дерево не потрапить під можливі спізнілі заморозки.
  • Способ опрыскиванияОбприскуючи листя, не можна забувати про гілки і стовбур дерева, а також грунт під ним. Листя повинні бути мокрими зі всіх сторін, а оброблені грунт і стовбур завадять проникненню шкідників знизу. Грибки і цвіль теж не захочуть жити в такому незручному для них місці.
  • Небажано обробляти тільки одне дерево. Найбільший ефект буде тільки при обприскуванні всього саду.

Науковий підхід, відповідальність і якісна обробка допоможуть зберегти дерева і отримати потрібний результат у вигляді врожаю плодів яблук, груш, слив, абрикосів і т. д.!

Призначення препарату «Атлет» для розсади

Назначение препарата АтлетУ сучасному світі садівництва постійно з’являються нові препарати на допомогу садівникам. Це можуть бути різні речовини і біодобавки для підживлення ґрунту, для підвищення росту і якості врожаю рослин, засоби для захисту від шкідників і хвороб та багато іншого. Одне з таких засобів під назвою «Атлет» застосовується для розсади.

Призначення

Действие препарата АтлетПрепарат є стимулятором росту і допомагає підтримувати імунітет рослини протягом усього року. Застосовувати цей засіб можна як для овочевих, так і для квіткових рослин. «Атлет» запобігає зайвий зростання і допомагає сформувати широко розгалужену систему коренів, а також надає естетичний вигляд.

«Атлет» є засобом для нарощування «м’язової маси» у рослин.

Дія препарату

В основному «Атлет» застосовують для розсади. Засіб дуже добре підходить для наших кліматичних умов. Вченими розроблено засіб для допомоги рослинам. Полив цим засобом рослини, сприятливо діє на саму рослину. В результаті сповільнюється його зростання, але при цьому перерозподіляються поживні речовини так, що і коріння, і листя, і стебла стають міцнішими і витривалішими. Розсада, якій призначено це засіб, не тягнеться вгору і не займає місце, навіть якщо його багато. Такий вплив «Атлета» позитивно позначається на появу кольорів, їх кількості і отримання якісного врожаю.

Щоб не сталося того, чого не треба, «Атлет» допомагає зростанню коренів розсади, а не стеблах. Добре укріплена і розгалужена система коренів допомагає потовщення стебла, надання красивого вигляду і кольору листя. Хороші корені зможуть добувати воду з різних (в розумних межах) глибин.

Великим плюсом «Атлета» може бути той факт, що він абсолютно нешкідливий для запилювачів, а саме бджіл.

Як застосовувати «Атлет»

Щоб знати як використовувати препарат, треба також знати, що для різних рослин спосіб застосування може бути різним. Ампула речовини для домашніх квітів розводиться на 150-300 мл води, в інших випадках на один літр води. Готовим розчином можна користуватися і для поливу і при обприскуванні. Поливають рослину під корінь, а обприскують до моменту поки краплі не почне стікати з листків. Основним показником використання препарату є дотримання правил, зазначених в інструкції.

Так як використання для кожної рослини своє, то можна навести деякі приклади використання:

  • Применение препарата Атлеткапусту поливають по три рази кожні сім днів. Один літр розчину розподіляється на один квадратний метр;
  • домашні квіти в горщиках можна поливати двічі в період виникнення бутонів в розрахунку 50 мл на рослину;
  • обприскування квітів здійснюють при переросте розсади теж двічі через тиждень;
  • також приблизно з проміжком у тиждень і теж двічі поливають декоративні кущі;
  • обприскування або полив застосовують до баклажанів, помідорів і перців, коли вже з’явилося 3-4 листочка. Використання, як і у випадку з домашніми рослинами, 50 мл на рослину;
  • помідори на вибір: або полити під корінь один раз, або три-чотири рази обприскати. Робиться це, коли є вже 3-4 листочка. Використовується при цьому 30-50 мл розчину на рослину.

Якщо ж використовувати обприскування, то процес починається при наявності 3-4 листочків. У цьому випадку ампула розводиться не на літр, а на 500-700 мл води. Через тиждень робиться повторне обприскування, а ще через тиждень, після другої, робиться третя обробка. Якщо ж погода несприятлива після третьої обробки, не завадить ще раз обприскати, перед тим, як висадити у відкритий грунт.

Поради садівників

  1. Полив рослин водою та використання препарату «Атлет» слід чергувати. Якщо «Атлетом» обприскували рослина, то поливати його водою можна буде через день; якщо поливалася під корінь — поливати можна через 2-3 дні.
  2. Розсаду припиняють обприскувати препаратом днів за п’ять до висадки у відкритий місце.
  3. На листках можуть з’явитися білі плями, але цього не варто боятися, тому що, швидше за все, була невелика передозування і вони зникнуть самі по собі.
  4. З-за більш приємного запаху, ніж у органічних добрив і поліпшують властивостей в рості рослин, краще, звичайно, застосовувати «Атлет».

Результати застосування «Атлет» для розсади.

  • стебло стає товщі;
  • зміцнюються живці;
  • листя стають більше за розміром;
  • корені розвиваються швидше;
  • урожай овочів може збільшитися на 30 %;
  • безпечний для бджіл і людини.

Пам’ятайте, головне, при використанні препарату, дотримуватися схеми його застосування. Не можна обмежуватися однією обробкою — це може викликати надмірний ріст в висоту.

Звичайно, особиста справа кожного застосовувати «Атлет» для розсади чи ні. Але, іноді він може бути просто необхідним, так як допоможе виростити чудовий урожай.

Курячий і голубиний послід як добриво

Виды удобрений из куриного пометаЩоб рослини добре розвивалися, необхідно використовувати різні добрива. Серед величезного розмаїття підживлень найбільшою популярністю користується пташиний послід. Він вважається високоефективним, простим у використанні і доступним. Досить завести домашню птицю, щоб завжди мати під рукою кращу підгодівлю.

Курячий послід

Голубиный помет как удобрениеТаке ефективне натуральне добриво вважається досить поживним. Так, за хімічним складом воно більш насичене, ніж гній. У складі цієї підгодівлі міститься значна кількість фосфору, калію, кальцію, а також азоту. Сюди входять і інші мікроелементи, включаючи марганець, цинк і мідь.

Завдяки використанню курячого посліду як добрива, відбувається активний розвиток рослини. Особливо це стосується утворення зав’язей. Ефект можна побачити через 15 днів.

Слід враховувати, що свіжий послід вважається токсичним, тому його вносять разом з соломою, торфом або тирсою. Так, на високу майданчик потрібно викласти тирсу, а зверху розподілити шар посліду близько 20 див. Потім ці шари повторюють. Наверх купи необхідно укласти солому, щоб позбутися від неприємного запаху. Компост вважається готовим через 15 днів.

Варіанти приготування

Існують кілька варіантів приготування підкормки.

  1. Рідка підживлення. Щоб отримати таке добриво, необхідно розвести курячий послід у воді в пропорції 1:15. Якщо рідини буде мало, то рослина може постраждати від серйозних опіків. Для більшості овочів досить використовувати приблизно 1,5 л кошти на одну рослину. Фахівці рекомендують вносити рідку підгодівлю після поливу або дощу.
  2. Настій. Однакову кількість посліду і води обережно змішують. Після цього ємність потрібно накрити і поставити в тепло на кілька днів. Коли суміш перебродить, її потрібно розвести водою. На 1 л добрива потрібно 10 л рідини. Завдяки підвищеній концентрації засіб не буде розкладатися. Відповідно, його можна сміливо використовувати протягом усього сезону.
  3. Сухий послід. Його вносять восени після збору врожаю і подальшої перекопування ділянки. Спочатку необхідно вибрати місце, де будуть надалі посаджені овочі. Тут потрібно розташувати шар змоченого добрива. Так, на 5 м2 потрібно 3-5 кг підживлення. Її слід розсипати рівномірним шаром, а потім акуратно розрівняти граблями. До пташиного посліду можна додати деревної золи або піску.
  4. Гранульований послід. Натуральне добриво при необхідності можна замінити гранульованим. У нього є безліч переваг: відсутність личинок гельмінтів і неприємного запаху, довгий термін зберігання, компактні розміри. Засіб вносять у грунт, використовуючи 100-300 г на 1 м2. Потім гранули присипають землею. При цьому потрібно стежити, щоб розсада або насіння не стосувалися підживлення.

Природно, курячий послід не є універсальним добривом. Наприклад, для вирощування картоплі і інших коренеплодів необхідно до такої підгодівлі додати хлористий калій або вибрати інше добриво.

Голубиний послід

Останнім часом в сільському господарстві голубиний послід як добриво застосовується все частіше. Він вважається повним і органічним. Таке засіб ідеально підходить для вирощування овочевих культур і садових дерев. Слід зазначити, що голубиний послід нічим не поступається звичайним мінеральних добрив. Більш того, по складу він вигідно відрізняється від гною. Однак властивості підживлення можуть відрізнятися в залежності від віку та живлення птиці.

Підготовка

Використовувати свіжий голубиний послід не рекомендується, оскільки це дуже концентроване добриво, яке може привести до серйозного опіку коренів. Крім цього, засіб розкладається досить довго, що може призвести до гниття стебел. Відповідно, його потрібно спочатку підготувати, тобто висушити або закомпостувати. Для створення компосту використовується торф, солома чи тирса. У вигляді компосту послід буде зберігатися досить довго. Якщо ж залишити його свіжим, через 1-1,5 місяця всі корисні властивості будуть втрачені.

Варіанти приготування і використання

Існує два варіанти приготування голубиного посліду:

  • сухий послід. В даному випадку необхідно враховувати розміри рослин. Для великих дорослих дерев потрібно близько 15 кг кошти, а для компактних – приблизно 4 кг. Внесення підживлення проводиться на початку весни або осені. Навколо стовбура розсипають сухий склад і прикопують його на глибину близько 10 см. Для удобрення овочевих культур необхідно вносити жменю добрива під кожну рослину. Також підгодівлю можна розсипати по всій площі ділянки і розрівняти граблями, змішуючи з верхнім шаром ґрунту. На 1 м2 потрібно приблизно 50 р.
  • розчин голубиного посліду. Така підгодівля вважається більш поживною і ефективною. Природно, потрібно вміти правильно його розводити, щоб він зберіг свої властивості і не пошкодив рослини. Для цього засіб насипають у ємність і заливають водою в пропорції 1:10. Також у розчин можна додати трохи суперфосфату або деревної золи. Пташиний послід необхідно тримати в ємності протягом 2 тижнів. Склад весь цей час періодично перемішують. Коли бродіння закінчиться, добрива вважається готовим. Рослини поливають таким засобом навесні. Також можна удобрювати грунт після збирання врожаю. До речі, подібний розчин підходить і для підживлення кімнатних рослин.

Фахівці рекомендують вносити голубиний і курячий послід вечорами не частіше одного разу на 7-10 днів. Після використання підгодівлі грунт необхідно полити. Завдяки грамотному використанню подібних натуральних добрив можна отримати багатий врожай.

Кінський гній як добриво

Куча конского навозаКінський гній – це добриво і їжа для багатьох рослин. Адже, як і люди, рослини теж потребують підгодівлі і питво. Існує безліч різних добрив та комплексних для підгодівлі рослин, які можна зустріти на прилавках, спеціалізованих під це магазинах. Але найчастіше рослинники вибирають серед усього цього безлічі саме кінський гній. І правильно роблять, адже це добриво насичено вітамінами, мінералами і найрізноманітнішими корисними речовинами.

До того ж це те добриво, яке у багатьох сільських місцевостях є загальнодоступним. Воно нічим не поступається іншим добрив, але про його ефективності знають всі. По-іншому кінський гній прийнято називати гарячим добривом. Таку назву він отримав за рахунок того, що під впливом тепла він швидко нагрівається і розкладається.

Кінський гній і його види

Вміє людина приправляти рослини у своєму саду або городі кінським гноєм, може по праву вважати себе фахівцем в сільськогосподарській промисловості. Але також потрібно зрозуміти, яким чином звичайні кінські екскременти перетворюються в їжу для овочів, фруктів і рослин. Отже, які ж види кінського гною існують:

  • Природное удобрение от конейСвіжий гумус. Таке добриво виходить на самому початковому етапі, але його вкрай небажано додавати в грунт. Не дарма ж ми писали, що кінський гній називають гарячим добривом. Так ось на цьому етапі добриво здатне спалити коріння рослин. Але навіть якщо цього і не станеться, то в такому ґрунті рослинам буде дуже некомфортно. Ще одним мінусом є і те, що у свіжому гумусі знаходяться яйця глистів, насіння бур’янів, грибні спори і т. д. Ці інгредієнти теж навряд чи будуть бажаними на будь-якій ділянці.
  • Напівперепрілий кізяк. Це 2 етап формування кінського гною. У такому вигляді його додають у ґрунт при перекопуванні або в якості підживлення, розчиняючи у воді.
  • Перепрілий гумус. Цей етап вже ближче до завершення формування і розкладання гною. Додавати таке добриво вже можна. Роблять це в співвідношенні 1м2 на 10 кг. В такому вигляді екскременти втрачають свій первинний вигляд і приблизно вдвічі зменшуються по вазі.
  • Перегній. Це завершальний етап розкладання кінського гною. У такому вигляді він досягає найбільшої цінності. Саме на цьому етапі в його складі перебувати маса корисних речовин. Якщо додавати в ґрунт, перегній, то смак коренеплодів рослин покращиться в рази.

Зберігання гною

Зберігати кінський гній рекомендується в штабелі, який зроблений дуже щільно без великих щілин.

Процес приготування штабеля для зберігання:

  1. Приготувати місце на який буде складатися послід.
  2. У це місце колом укладають торф з ущільненим грунтом – 20-30 див. Робиться це, щоб торф вбирав всі рідини, що виходять з екскрементів.
  3. На торф викладають вже сам гній. При цьому його треба добре утрамбовувати.
  4. Поверх гною завершальне накривають знову землею або торфом.

Довжина у штабелі може бути самою різною, але ширина повинна бути не менше 200 см, а висота – 150 см.

Для тих, у кого, кінського гною не так багато, як хотілося б, теж є вихід – торфонавозный компост. Тоді необхідно чергувати з гноєм торф в співвідношенні 40:10 див.

Під час зберігання гною в його складі неминуче загубляться азот і фосфор. Щоб ці втрати були не такими значними в кінський гній додають фосфоритне борошно (3-5%) або суперфосфат (2-3%).

Кінський гній як добриво

Кінський гній – це добриво, що володіє унікальними властивостями. Перепревает гній досить швидко і до того ж добре прогріває грунт. У землю можна додавати гній як в перемешенном варіанті, так і не перемешенном. З гною роблять компост і рідкі підгодівлі. На відміну від посліду інших тварин кінський має ряд відмітних переваг.

  • Конский навоз лучшее удобрениеПо-перше, він не такий вологий, як інші.
  • По-друге, його структурні особливості відрізняються своєю рихлістю.
  • По-третє, він сильніше всіх нагрівається, що сприяє його швидкому розкладанню. Це близько 70-80 градусів.

Кізяк ще можна застосовувати в якості біопалива для парників. В цьому випадку його укладають шаром завширшки близько 30 см. А також це можуть бути високі грядки для культур, які люблять тепло. Таких, як кабачок, гарбуз, огірки і т. д.

Як вже писалося вище, з допомогою кінського гною виготовляють рідку підгодівлю. Для цього 1 літр посліду настоюють 10 літровому відрі з послідом.

Додаткові поради

Грунт потрібно удобрювати не тільки перед самою висадкою, але й провести ряд процедур після збору врожаю. Тим самим, розкидавши свіжі кінські екскременти, восени ви підготуєте землю до подальших весняно-літніх посадок. Не турбуйтеся, за зиму послід коня розкладеться, а, значить, шкоди рослинам ні в якому разі не принесе.

Для тих, хто недавно придбав кінський гній рекомендується змішати його з листям, тирсою, бадиллям від рослини і укласти в компостну яму для перепревания. І вийшло добриво, і сам компост вносять у грунт городу таким чином, щоб вони опинилися під землею. Роблять це так: спочатку розкидають гній по городу, потім лопатою перекопують, перевертаючи землю наверх, а перепрілий гній на низ. Для того щоб не переборщити з добривом є певна норма. Це 600-800 кг на 100 м2. Що стосується компосту, то його повинно бути менше – 100-200 кг на 100 м2.

Свіжий кал коня як добриво

Свежий гумусСвіжий кінський кал використовують як підгодувати виключно в осінній період. Робиться восени для того, щоб добриво розклалося і врожай був більш продуктивним і краще засвоїв його. Ще раз хочеться підкреслити, що робити це потрібно тільки восени інакше або овочі в городі згорять або ж будуть відчувати себе вкрай некомфортно.

Роблять це зазвичай відразу після того, як був зібраний весь урожай і город був отчищен від непотрібної бадилля і бур’янів. Повне 10-ти літрове відро калу розташовують по поверхні ґрунту розміром 1 м2. Після того як послід був повністю розподілений по грядках їх, перекопують, глибина входження лопати повинна бути близько 10-15 див. Перериту необхідно розрівняти поверхню, злегка придушити лопатою і накрити плівкою.

Така процедура підготує землю до весняних посадок. Але щоб рослини були вам вдячні, можна ще по весні додати в грядки золи, мінеральних добрив і заново скопати.

Кінський гній – добриво для печериць

Навоз как удобрение для шампиньоновПечерицям теж потрібні підгодуй і добрива. Особливо це відноситися до тих, хто вирощує ці гриби в промислових цілях для свого бізнесу. З допомогою кінського добрива гриби стають більш привабливими за своїм зовнішнім і їх чисельність підвищується в рази. Але підгодовувати їх треба сумішшю з кінського соломи гною.

Процес підготовки субстрату:

  • Кінський послід перетрушують вилами і зволожують гарячою водою.
  • Додають 1-2 кг сульфату амонію або сечовину. З розрахунку на 1000 кг кизяка.
  • Після цього дають гною настоятися 10 днів.
  • Після закінчення 10 днів гній знову перекопують і засипають туди вапно або крейда. В співвідношенні 1:6 (на 1 тонну гною витрачають 5-6 кг вапна).
  • Знову потрібно дати постоять 8 діб.
  • Після восьми діб потрібно знову перелопатити субстрат і внести 6 кг гіпсу і 1 кг суперфосфату.

На цьому процес приготування субстрату закінчується. Одна порада – не забувайте ущільнювати боковини, щоб все не розповзалося. Дозрілий гумус повинен мати пісочний відтінок і розсипатися. При цьому ви не будете чути запах аміаку.

Це добриво розподіляють по поверхні кулею в 30-35 див. Грядку бажано зробити не на сонячному місці. Отриманий субстрат укладають досить щільно і починають на не вирощувати гриби.

Які рослини повинні удобряться. Час і місце

Урожай на грядках с удобрениемУдобрювати кінським гноєм можна багато чого. Так, з вищесказаного зрозуміло, що кінський гній ідеально підходить для картоплі, кабачків, огірків, гарбуза і капусти. Якщо не хочеться чекати, поки перепріє послід, його можна використовувати і в свіжому вигляді, але тільки восени, щоб не нашкодити коріння рослин. В кінських екскрементах можуть перебувати насіння рослин, якими він харчувався, а , значить,як бур’янів вони можуть з’явитися і на ділянці. У цьому випадку навесні краще для підгодівлі використовувати рідкий гній.

Свіжий кінський кал краще використовувати для ранніх сортів таких культур, як капуста або картоплю. У цьому випадку він хоч трошки встигне перепреть. На 1 квадратний метр витрачається 4-5 кілограм.

Думка людей

Думка багатьох людей про кінському гної як про добриві дуже позитивне. Своєю ефективністю та наявністю різноманітних корисних речовин він зарекомендував себе навіть перед фахівцями агротехнічної і сільськогосподарської промисловості. Дачники-аматори теж не натішаться цього удобрення та використовують його з великим задоволенням. Про це свідчать коментарі, залишені людьми під подібними статтями.

Куча конского навозаНайчастіше всі хваляться своїми досягненнями, отриманими лише в результаті підживлення кінським гноєм. Таким чином, ми можемо точно помітити, що люди, які навіть не використовували нічого, крім кінського посліду, задоволені результатами і нічого іншого і пробувати не хочуть. Головне, що необхідно помітити, це те, що кінський гній – екологічно чистий продукт. Користуйтеся ним, і ви ні в якому разі не розчаруєтеся.

Історія і сучасні методи проведення меліорації

Мелиорация в сельском хозяйстве Меліорацією людство займається протягом декількох тисячоліть. На території стародавньої Месопотамії, Індії та Єгипту значні площі землі оброблялися з допомогою зрошення вже 3-5 тисяч років до нашої ери.

Історично і по природному розташуванню в цих регіонах в основному меліорація проводилась з метою осушення. У стародавньому Китаї проводилося набагато більше заходів, спрямованих на меліорацію земель. Вже в той час приділялася велика увага меліорації, спрямованої на зрошення, осушення, кольматаж та регулювання русла річок. За всю історію меліорація в окремих країнах приходила в занепад, то знову відроджувалася.

На початку XIX століття досить велике іригаційне будівництво у цілях меліорації велося в Італії, Єгипті, на заході США. Вже до початку ХХ століття у всьому світі 48 млн га землі за допомогою меліорації, штучно кропили, і під осушення потрапило близько 20 млн га.

Основні види меліорації

  • Обводнення
  • Осушення
  • Зрошення
  • Боротьба з зсувами, затопленнями
  • Снігозатримання

Обводнення

У районах, де відчувається нестача води для сільськогосподарських потреб, проводяться роботи щодо збільшення її запасів. У Росії меліорація земель широко застосовується подачею води в райони, з недостатнім водним балансом, з допомогою каналів. Для обводнення районів використовується зведення всіляких дамб і гребель. Також штучним шляхом створюються озера, організовуються ставки, криниці.

Осушення

Проводиться меліорація і для видалення води, яка заважає виробничої діяльності. Осушення проводиться як поверхневої, так і грунтової води. Зазвичай до осушення вдаються з тією метою, щоб збільшити площу орних земель. А також поліпшити тепловий режим. Цей тип застосовується в надмірно вологих районах, наприклад, в тундрі або вологих субтропіках.

При видобутку корисних копалин, прокладання ліній метрополітену при будівництві споруд — також проводиться комплекс заходів меліорації для осушення. При таких видах робіт особливо заважають грунтові води.

Зрошення

Орошительная система поливаОсновним видом меліорації є зрошення. Для зрошення підводиться вода в ті землі, де відчувається нестача води. Причому тут теж можна розділити способи доставки води:

  1. подпочвенное – вода розподіляється по поверхні грунту,
  2. попадання води в грунт по трубах,
  3. розпилення вологи за допомогою дощувальних установок.

Вода подається в канали з багатоводних річок. При цьому пристрій каналів сильно відрізняється способами зведення. Найпростіший спосіб — це риття земляних каналів. Причому для зміцнення берегів від розмиву, найчастіше застосовується засівання укосів каналу багаторічною травою.

Більш складний спосіб пристрою доставки води — це канали з залізобетонних конструкцій. В зрошувальну систему вода подається з річок водонасосними станціями по багатокілометрових трубопровідним водопроводів. З водопроводу через мережу засувок вода потрапляє в канали влаштовані з залізобетонних лотків.

Причому пристрій лоткових каналів теж може відрізнятися один від одного. Це наземні залізобетонні канали і надземні залізобетонні канали, підняті над рівнем землі на залізобетонних опорах.

Необхідно враховувати і негативні наслідки меліорації. Надмірне зрошення може негативно позначитися на стані землі. Такі явища, як заболочування і засоленість грунтів, викликані надмірним зрошенням, що призводить до зміни рослинного світу.

Меліорація землі з штучним зрошенням дозволяє отримувати значну частку світової продукції рослинництва. Штучне зрошення широко застосовується в таких районах, як південь України, окремі райони Середньої Азії, Молдавії, Закавказзя.

Боротьба з зсувами та затопленнями

Оползни и другие бедыУ Росії боротьба з зсувами почалася ще при Миколі II. Такі роботи теж є відповідальною частиною меліорації. Але серйозні роботи і дослідження почалися у вісімдесятих роках СРСР. Тоді в кілька хвилин було змито водою більше мільйона кубометрів родючого грунту. Наприклад, берег річки Томь частково зміцнили, для чого був побудований тунель для збору підземних вод.

Від затоплення посівних площ зводяться дамби різного типу, зміцнення берегів ярів рослинністю, будуються водовідвідні канали.

Снігозатримання

На оброблюваних землях проводять цілий комплекс заходів меліорації для накопичення та затримання снігу на полях. Для цього проводять осінню оранку полів таким чином, щоб переважні вітру в цьому регіони сприяли накопиченню снігу в землі.

Таким чином, якщо потужність снігового покриву значна, то відповідно при весняному таненні утворюється велика вологовміст грунту. Для кращого затримання вологи перед таненням снігів проводять борознування полів у напрямку південь-північ. Таким способом краще забезпечується прогрівання сонцем і відтавання грунту в борознах в полуденний час. Звичайно, снігозатримання дає найбільшу віддачу при сприятливих погодних умовах у зимовий період.

З цього короткого огляду видно, що меліорація — це комплекс заходів, спрямованих на поліпшення земель.

Використання торфу як добрива

Торфяная смесь для растенийТорф використовують в якості підживлення ґрунту садових рослин і кімнатних квітів. Однак використовувати його потрібно правильно, щоб уникнути заподіяння шкоди рослинам. Така підгодівля підходить не кожній ґрунті. Якщо вона містить невеликий відсоток гумусу, торф буде тут зайвим. А ось грунт, що містить велику кількість глини і піску, він покращує. Якщо таку підгодівлю правильно підготувати, то вона добре насичує грунт органічними речовинами, збереже в ґрунті всі поживні речовини під час поливання, зробить добрива рихлою.

Застосування торфу на присадибній ділянці

Торф являє собою спресовані перегнилі рештки тварин і рослин. Він утворюється в болотистій місцевості, де переважає висока вологість, а доступ повітря обмежений. Часто його використовують в якості добрива, як горючий матеріал, застосовують і в будівництві.

Освіта

Тварини і рослини, які мешкають в болотистій місцевості, з слабопроточною водою, з часом помирають. В результаті цього утворюється шар біомаси. Протягом тривалого часу таких стає все більше і вони починають накладатися один на одного. У підсумку біомаса починає спресовуватися і утворюється торф.

Види

Залежно від ступеня розкладання виділяють наступні види торфу:

  • верхової – являє собою практично неразложившиеся компоненти;
  • низинний – повністю разложившаяся маса;
  • перехідний – проміжне стан між двома першими.

Верховий та перехідний вид відрізняється великою кислотністю, тому в чистому вигляді торф як добриво застосовувати не рекомендується.

Торф як добриво

Какой торф выбратьБагато садівники не знають, чи варто застосовувати торф в чистому вигляді в якості добрива. За незнання закуповують його у великих кількостях і розсипають на грядках, під кущами і деревами, утрамбовуючи товстим шаром. Цього робити не варто. Досвідчені садівники стверджують, що такий спосіб не сприяє високій врожайності. Хоча перехідний і низинний види містять в собі велику кількість перегною, використовувати тільки один торф дуже небажано. Міститься в підгодівлі азот погано підходить сільськогосподарським рослинам, тому на легкосуглинистих ґрунтах його використовують у комплексі з іншими видами добрив.

Позитивні сторони

Удобрение торфом почвы

З-за високого вмісту в торфі гумусу ґрунт добре збагачується. До того ж, завдяки волокнистій структурі відбувається поліпшення фізіологічних властивостей ґрунтів різних видів. Грунт починає добре пропускати вологу і повітря. Коренева система рослин також знаходиться в комфортних умовах. Але ці якості належать тільки низинному і перехідній увазі.

Верхової вигляд як добриво не використовується, проте, його вважають відмінним мульчирующим матеріалом для укриття рослин на зимівлю.

Від самого грунту теж багато залежить. Якщо вона супіщаний і забезпечує високу врожайність, то добриво торфом практично нічого не змінює. А ось піщана і глиняний грунт зазвичай виснажена і бідна органікою, тому його застосування з іншими підгодівлями дуже добре підвищує врожайність, покращує зовнішній вигляд рослин та створює чудові умови для їх росту і розвитку. Торф як добриво має цінність тільки в з’єднанні з іншими органічними і мінеральними добривами і у вигляді компостів.

Для підживлення ґрунту і приготування компосту низинний використовується вид зі ступенем розкладання понад 40 відсотків. Якщо ступінь розкладання буде менше 25 відсотків, такий торф застосовують для підстилки тварин.

Найкращим вважається матеріал перехідного і низинного виду, що володіють нейтральною реакцією. Він повинен володіти ступенем розкладання до 30-40 відсотків.

Перед використанням низинний торф потрібно обов’язково провітрити. Матеріал краще подрібнити. У такому вигляді його рівніше і легше розподілити по ділянці. Розкладатися він буде дуже швидко, це дозволить рослинам швидко отримати необхідні поживні речовини.

Торф, що використовується для підживлення, не можна пересушувати. Він буде погано утримувати вологу, його важко змочити і розкладається він у такому стані дуже повільно. Це погано впливає на підзолистий піщаний грунт. Тому вологість підживлення повинна бути 50-70 відсотків.

Торф містить в невеликій кількості калій і фосфор, які є життєво необхідними елементами для росту і розвитку рослин. Щоб заповнити цей пробіл, до нього додають у малих кількостях суперфосфат, хлористий калій і гній.

Визначення ступеня розкладання

Торф для удобрения растенийПісля того як торф провітрили, його в чистому вигляді можна застосовувати для мульчування овочевих культур у поєднанні з тирсою, соломою, гноєм. Визначають ступінь розкладання наступним чином: беруть жменю матеріалу і міцно його стискають. Отриманим грудкою проводять по аркушу білого паперу. За ступенем забарвлення мазка можна судити про ступінь розкладання.

  • Якщо слід слабкий або безбарвний, то ступінь розкладання становить менше 10 відсотків.
  • Світло-сірий або блідо-коричневий колір при відсутності налиплих волокон свідчить про 10-20 відсотках.
  • Коричневі, сірі та чорні відтінки характерні для торфу, має розкладання на 30-35 відсотків. При цьому його поверхня повинна бути гладкою, а грудку легко бруднить руки.
  • При ступеня розкладу торфу більше 50 відсотків колір мазка має певні колір.

Як зробити торф’яної компост?

Щоб приготувати добриво з торфу, необхідно дотримуватися пропорції. Для створення компосту підходять всі види матеріалу, але краще використовувати провітрений торф з вологістю 70 відсотків. Пропорції компонентів залежать від часу року. У зимовий період торф і гній змішують 1:1, влітку 1:4. Якщо його змішують з кінським гноєм, то взимку співвідношення становить 3:1, а влітку 8:1.

Торф’яної компост роблять з:

  • бадилля;
  • бур’янів;
  • спилок;
  • стружок;
  • залишків їжі;
  • інших компонентів.

Влаштовують подалі від місця відпочинку. На спеціально підготовлений майданчик накладається торф шаром близько 30 сантиметрів, щоб уникнути просочування рідини в грунт. Зверху засипають тирсою заввишки 10 сантиметрів. Потім кладуть бадилля, бур’яни, харчові відходи шаром в 20 сантиметрів. Якщо є гній, абсолютно будь-який, то його накладають зверху всього цього, висотою в 20 сантиметрів. Зверху цю конструкцію накривають останнім шаром з торфу і залишають її перегнивати на зиму.

Компостна купа не повинна бути вище 1,5 метрів, з боків її прикривають землею, щоб всередині був певний мікроклімат. Компостну купу систематично поливають водою з додаванням суперфосфату. Кладуть його з розрахунку 100 г на відро води.

Якщо немає можливості додати в компостну купу гною, то в цьому випадку — поливають гнойової рідиною або пташиним послідом. Протягом літа компостну купу перелопачують 2-3 рази таким чином, щоб верхній шар опинився внизу і навпаки.

Бажано захистити купу від сонячних променів спеціальним навісом. Щоб під час дощів вода проникала всередину купи, а не стікала по боках, необхідно підняти її верхні краї на 10-15 сантиметрів.

Восени компостну купу необхідно вкрити, засипавши сухим листям, гілками та іншим матеріалом. Після того, як ляже перший сніг, зверху на компост потрібно накидати його як можна більше. Ось так виходить повноцінне харчування для рослин, тому що компост за своїм живильним властивостям анітрохи не поступається гною, а в деяких випадках може навіть перевершувати його.

Удобрюють грунт торф’яним компостом таким же чином, як і гноєм. На ділянці для посіву, його необхідно розкидати рівномірно, підсипаючи під дерева і чагарники. Тут варто врахувати такий нюанс, що правильно приготований компост з торфу є більш цінним добривом, ніж гній, і використовувати її потрібно в меншій кількості. Наприклад, на 10 м2 грунту потрібно 70 кілограм гною, а торф’яного компосту – всього 20 кілограм. Через пористої волокнистої структури торфу, компост ефективніше у віддачі рослинам поживних речовин.

Скільки потрібно вносити торфу в грунт?

ДЛя какой почвы подойдет торф универсальныйВ грунт додають торф навесні і восени, розкидаючи його рівномірно по всій ділянці і перекапывая. Деякі садівники розкидають торф взимку, розподіляючи його по снігу. Такий спосіб теж має право на існування.

В основному на 1 м2 землі додається 30-40 кілограм підгодівлі, а потім його необхідно підсипати під дерева і чагарники на висоту 5 сантиметрів.

Торф дуже корисний для такого ґрунту, у якої після тривалих дощів зверху утворюється щільна кірка. Його використання дозволить зробити грунт рыхлее. Їм неможливо зіпсувати собі грунт. Але варто пам’ятати, що ця підгодівля може володіти підвищеною кислотністю, тому нейтралізують вапном або деревною золою.

Таким чином, використання торфу як добрива дозволить зібрати по осені багатий урожай.

Вапнування ґрунту: коли вапнувати, навесні чи восени?

Подготовка почвы веснойДосить часто городники стикаються з таким поняттям, як «вапнування грунту». Що це таке і для чого воно необхідно, розглянемо в нашій статті.

Застосування на кислих грунтах вапняних добрив, дозволить поліпшити живильне середовище для рослин такими елементами, як:

  • азот;
  • магній;
  • кальцій;
  • фосфор та інші.

Використання вапняних добрив

Завдяки їм кореневища стають потужними, за рахунок чого засвоюються не всі поживні компоненти, що містяться в землі і добривах. Саме по собі вапнування не відбувається, тому необхідно докласти певних зусиль і дотримати ряд умов.

  1. Удобряем и обогащаем почвуПроводити вапнування необхідно не менше одного разу на 5-6 років. Найкращим періодом для проведення подібної процедури є осінь і весна. Добрива і хімічні процеси, що відбуваються в грунті, змінюють кислотність середовища, але після закінчення терміну порядку 5-6 років, все приходить до початкового результату, тому вапнування треба повторити знову.
  2. Благотворну дію вапнування для багатьох рослин найкраще проявляється при визначеному співвідношенні компонентів. Наприклад: вбирний комплекс (поєднання кальцію і магнію), повинен бути еквівалентним таким розрахунком, 100 частин кальцію + 40-80 частин магнію. Це ідеальний варіант, хоча і при іншому співвідношенні рослини цілком можуть розвиватися. Деякі сильнокислотні грунту мають дуже малий вміст магнію, і при вапнуванні грунту добривом, що містить формулу CaCO 3, розрив між цими компонентами тільки збільшиться. Це може призвести до зниження ефективності добрива, а в деяких випадках і зовсім негативно позначитися на деяких рослинах. У таких умовах краще використовувати добрива, що містять кальцій, так і магній.
  3. Ефект від вапняного добрива буде набагато більше, якщо поєднувати його з мінеральними і органічними сполуками:
    • гній;
    • борні і мідні добрива;
    • суперфосфати;
    • калійні, кобальтові та бактеріальні добрива.

Їх застосування підвищить родючість землі.

Чому для рослин кислі ґрунти несприятливі?

Кислотність грунту дуже шкодить розвитку рослини, вона пригнічує і уповільнює його зростання. Звичайно ж, є рослини, для яких такі умови прийнятні, але є й такі, для яких це просто погибель.

  • Смородина розвивається в умовах слабокислих або нейтральних, тобто не містять кислот грунтах.
  • Журавлина затишно почуває себе в сильнокислотної середовищі.
  • Основна маса садових рослин прекрасно розвивається в среднекислых грунтах.

Потрібно також врахувати, що кислотні ґрунти не тільки безпосередньо шкодять рослинам, але і побічно. Просихання такий ґрунту навесні відбувається набагато довше, а в літній період вона сильно пересихає і стає твердою, як кірка. Поживні речовини в ній погано поглинаються рослинами, а внесені добрива і зовсім не засвоюються. Також відбувається накопичення речовин, які дуже шкідливі для рослин. Бактерії в кислих грунтах розвиваються дуже слабо.

Кислотність ґрунту має значення pH . Нейтральна ґрунт – має показник pH -7. Якщо цифра буде нижче 7 – це означає, що грунт кисла, якщо вище – то лужна. Коли показник має значення pH 4 – це означає, що грунт кисла.

Чи можна самостійно визначити кислотність ґрунту?

Визначити кислотність ґрунту можна за кількома ознаками:

  1. Известкование почвыЯкщо на невеликій глибині є біляста прошарок, це ознака того, що грунт кисла.
  2. Якщо на ділянці посаджений конюшина, але він не росте, середовище кисле.
  3. Свідченням кислого грунту може послужити сильно зростаючий хвощ і щавель.
  4. Можна скористатися лакмусовим папірцем, який є індикатором для визначення кислотності. Точний результат навряд чи вдасться встановити, але все ж зрозуміти кислотне середовище чи ні вдасться.
  5. Більш точний аналіз проводять у лабораторних умовах.

Треба вапнувати всі ґрунти і коли це краще робити?

Для зменшення кислотності грунту в неї вносять вапно. Але не всі грунти мають високу кислотність, є і такі, де її взагалі немає, тому їх не слід вапнувати. Тільки ті ґрунту, де є надлишкова кислотність, підлягають вапнуванню.

Вносити вапно в грунт краще всього під час підготовки ділянки або при закладці саду. Якщо ви зібралися вирощувати суницю, то висадку рослини слід робити через 2 роки після вапнування або вносити вапно після того, як рослина приживеться і зміцніє, але не раніше ніж через 2 місяці після посадки. Вапнувати грунт на ділянці з плодово-ягідними насадженнями можна в будь-який період. Внесення вапна проводять восени і навесні під час перекопування ділянки.

В якому вигляді вносити вапно в грунт?

Вноситься вапно повинна добре перемішатися з грунтом, тому використовувати її слід в порошкоподібному вигляді. Негашене вапно не може бути використана, оскільки вона знаходиться в комкообразном стані і, вживши її в такому вигляді, можна перенаситити грунт вапном, що дуже небажано. Потрібно перетворити її в гашене, для цього буде потрібно 4 відра води на 100 кг вапна. Після того як вода вбереться, вапно прийме порошкоподібний вигляд і її можна використовувати для удобрення землі.

Вапнування

Рыхлим и удобряем землюПосипати ділянку слід рівномірно і дотримуючись дозування речовини. Для глинистих і суглинних ґрунтів, на ділянку в 10 м2 застосовують від 5 до 14 кг вапна (термін дії добрива 12-15 років). Для піщаних і супіщаних грунтів, на ділянку такого ж розміру достатньо 1-1,5 кг вапна, такого добрива достатньо на 2 роки. Перевищувати дозу не слід, це може призвести до того, що грунт стане лужний і збільшиться кількість молібдену, який в надлишку шкідливий для рослин.

Для зменшення кислотності грунту можна використовувати й інші речовини:

  1. На піщаному грунті, де дуже низький вміст магнію, можна використовувати звичайний вапняк або доломитизированный. Ці речовини добре застосовувати на ділянках, де вирощують бобові рослини і картоплю.
  2. Ефективніше, ніж вапняк, діє крейда, так як він містить вуглекислий кальцій.
  3. На легких грунтах можна використовувати «мергель», у складі якого вуглекислого кальцію не менше 50%.
  4. Гашене вапно досить ефективна на важких грунтах, так як володіє швидкодіючими реакціями. У піщаних ґрунтах її застосовувати не рекомендують.
  5. Таким же дією, як вапняк, має вапняковий туф.
  6. Також можна застосувати озерну вапно (гажа), у складі якої 60% вуглекислого кальцію.

Подготовка почвы веснойІноді вапнування проводять із застосуванням відходів промисловості: цементна пил, сланцева зола, карбідна вапно та інші. Але перш ніж використовувати подібні склади, слід перевірити їх на наявність у них токсинів, важких металів і канцерогенів.

Дуже позитивно застосування на кислотних грунтах золи від деревних рослин. В ній великий вміст кальцію (близько 40%), а також наявність калію, фосфору і великої кількості мікроелементів.

Меліорацію слід проводити перед тим, як проходить осіння оранка або перекопування землі. Навесні проведення таких робіт також можливо перед підготовкою ділянки до посадки рослин, після чого можна висаджувати і сіяти овочі.

Види азотних добрив для вирощування городніх культур

Внесение удобрений в почвуДля получения хорошего урожая опытные и начинающие садоводы с любовью ухаживают за своим садом и огородом. Проводят посадку, прополку, полив, подкармливают растения, борются с болезнями и вредителями, чтобы осенью получить максимально вкусные плоды. Все растения требует разного ухода, но практически каждому из них необходимо своевременное удобрение – это важная часть работы садовода, которую нельзя пропускать.

Какие бывают виды удобрений?

Разновидностей удобрений достаточно много, но сейчас рассмотрим азотные, получившие своё название от их основного компонента – азота. Он необходим для хорошего развития и роста растений и является основой питания.

Азотные удобрения

Какие бывают удобренияАзотные удобрения – это органические и неорганические вещества, содержащие азот, которые добавляют в грунт для получения более высокого урожая. Добавляются они в любую почву, независимо от её состава, так как обычно азота растениям не хватает всегда. Однако, в зависимости от типа грунта на участке, объём вносимых азотных удобрений может значительно отличаться. К примеру, чернозём самостоятельно богат азотом, поэтому для него будет достаточно лишь изредка проводить профилактику, а вот песчаная почва очень бедна и требует обильного удобрения.

Недостаток этого вещества можно определить на глаз – растение медленно растёт, нет молодых побегов, листья бледнеют, желтеют и начинают опадать. Чтобы этого не произошло, требуется периодическая профилактика грунта с добавлением в него азотных удобрений.

Получают удобрения этого типа в основном из синтетического аммиака и делят на три вида, которые имеют свои различия и особенности:

  • аммиачные – азот содержится в форме аммиака с добавлением минеральной кислоты;
  • нитратные – содержит соли азотной кислоты (нитратная форма);
  • амидные – азот содержится в амидной форме.

Такое разделение и производство различных азотных добавок было обусловлено разными видами почв, разными условиями климата и тем, что растения требуют неодинаковый уход. Но есть и некоторые виды удобрений, в которых азот содержится одновременно в нескольких формах. Например, аммиачная селитра выступает и в нитратной, и в аммиачной форме.

Для того чтобы разобраться в азотных удобрениях, дальнейшее рассмотрение их следует разделить по формам содержания азота.

Аммиачные удобрения

К этому виду относят:

  • сульфат аммония;
  • хлористый аммоний;
  • бикарбонат аммония;
  • жидкие аммиачные удобрения.

Виды азотных удобренийСульфат аммония имеет второе название – сернокислый аммоний и содержит чуть больше 20% азота, при этом, как видно из названия, сильно подкисляет почву. Внешне выглядит как белая кристаллическая соль, не имеет сильного запаха и отлично растворяется водой. Сульфат аммония относится к сложным удобрениям, так как содержит азот и серу практически в равных количествах. Используется для обогащения и подготовки почвы осенью и для подкормки растений весной в период вегетации, довольно устойчиво к вымыванию.

Стоит помнить, что сернокислый аммоний нельзя смешивать с золой и гашёной известью. Его можно хранить в простых хозяйственных постройках, он не слёживается и обладает достаточно низкой гигроскопичностью.

Хлористый аммоний представляет собой кристаллическое вещество белого цвета, подкисляет почву и прекрасно растворяется в воде. Содержит около 25% азота и быстро растворяется после внесения в почву. Его плюсами является низкая гигроскопичность и отсутствие слёживания при хранении. Специфичностью этого удобрения является высокое содержание хлора в составе. Некоторые растения не терпят такую концентрацию и плохо реагируют на неё, поэтому для этих культур лучше не применять хлористый аммоний или уменьшать дозировку.

Как использовать азотные удобренияАммиачная вода – это водный раствор аммиака желтоватого или белого оттенка, который содержит не менее 25% азота, представленного в двух формах – аммиачной и аммониевой. Это удобрение имеет отличный состав, выдерживающий максимально низкие температуры. Процесс кристаллизации возможен только при температуре ниже 56 градусов по Цельсию, что делает его невероятно популярным в северных широтах и позволяет хранить в любых помещениях без отопления.

Аммиачная вода получила довольно большую популярность и широкое распространение среди садоводов по причине её невысокой цены и лёгкости использования. После внесения в грунт, аммиак практически не подвержен вымыванию. Это удобрение используется для обогащения почвы осенью или весной перед посевом и для подкормки растений в период роста и вегетации. Аммиачная вода до сих пор составляет довольно высокую конкуренцию современным гранулированным удобрениям, так как кроме низкой стоимости, она даёт положительный эффект на рост растений, особенно корнеплодов и зерновых культур.

Единственным недостатком аммиачной воды считается низкое содержание азота в составе. Однако за счёт небольшой стоимости, на это можно закрыть глаза.

Нитратные удобрения

К этому виду относят:

  • натриевая селитра;
  • калийная селитра (нитрат калия, азотнокислый калий);
  • кальциевая селитра.

Как применять азотные удобренияНатриевая селитра имеет ещё ряд названий – азотнокислый натрий, нитрат натрия, чилийская селитра. Содержит небольшой процент азота, как и все нитратные удобрения, в районе 16%. Добавляют в почву его весной во время обработки, смешивая с суперфосфатом непосредственно перед внесением (можно добавлять и другие анлогичные добавки). На вид — это кристаллический порошок бело-серого цвета, который прекрасно растворяется в воде. Обладает высокой гигроскопичностью, поэтому требует хранения в сухом месте в плотно закрытых специальных контейнерах. Подходит для всех сельскохозяйственных культур, особенно его любят корнеплоды. Подщелачивает грунт, нейтрализую лишнюю кислотность.

Кальциевая селитра, она же нитрат кальция, известковая селитра, азотнокислый кальций или норвежская селитра. Как и натриевая селитра, это удобрение подщелачивает грунт, поэтому наиболее популярно на кислых почвах. Перед внесением в землю, его можно смешивать с любыми другими удобрениями, кроме суперфосфатов. Высокая гигроскопичность требует специального хранения во влагонепроницаемых мешках или контейнерах.

Амидные удобрения

К этому виду относят:

  • мочевина;
  • цианид кальция;
  • мочевиноформальдегидные удобрения.

Мочевина или карбамид представляет собой концентрированный мелкокристаллический порошок, может выпускаться и в гранулах. Не имеет ярко выраженного запаха и цвета, легко растворяется в воде. В мочевине повышенное содержание азота не менее 46%, за что она считается лучшим удобрением этого типа хоть и подкисляет почву. Используется для подготовки земли перед посадкой и в качестве подкормки растений. Карбамид можно смешать с нейтрализованным суперфосфатом и калийными удобрениями.

Хранить мочевину нужно в специальных плотно закрытых контейнерах, так как она взрывоопасна и имеет достаточно высокую гигроскопичность. Но при этом, при правильном складировании, имеет высокую сопротивляемость слёживанию, минусом является её токсичность.

Ещё одним преимуществом мочевины считается её высокая устойчивость к вымыванию из грунта, что позволяет максимально насытить даже сложную в плане повышенной влажности почву азотом.

Цианид кальция — это порошок тёмно-серого или чёрного цвета, содержащий чуть более 20% азота. Это единственное азотное удобрение не растворяющееся в воде. Содержит кальций в достаточно высоком количестве (около 28%), что позволяет подщелачивать почву и нейтрализовать её кислотность. Его используют для обогащения грунта осенью или весной минимум за неделю до посадки. Для подкормки цианид кальция не рекомендуют использовать, он угнетает растения по причине выделения цианида в процессе поглощения удобрения почвой. При этом он не токсичен и за короткое время превращается в мочевину естественным путём.

Мочевиноформальдегидные – это группа удобрений, действующих медленно. И это является их преимуществом перед другими видами, так как в период между внесением азотных удобрений и их усвоением растениями, большой процент азота теряется. Ещё одним плюсом мочевиноформальдегидных удобрений является их высокая экологичность и низкое содержание нитратов, что положительно сказывается на вкусе и качестве овощей и фруктов. Мочевиноформальдегидные удобрения хорошо растворяются в воде и содержат около 40% азота.

Аммиачно-нитратные удобрения (двойная форма)

К этому виду относят:

  • аммиачная селитра;
  • известково-аммиачная селитра.

Аммиачная селитра имеет ещё название нитрат аммония или азотнокислый аммоний и считается одним из самых эффективных удобрений, которое подкисляет почву и содержит азота не менее 35%. Его выпускают в виде легкорастворимых гранул или в порошковой форме, практически не имеет запаха. Перед удобрением почвы её можно смешать с калийной солью и суперфосфатом. Это удобрение одно из самых популярных среди владельцев дачных участков, так как легко усваивается растениями и помогает получить отличный урожай. Используется для обогащения и подготовки почвы к посадке и для подкормки растений.

Как часто можно использовать удобренияДля того чтобы вовремя обеспечить растения азотом и при этом не допустить перерасхода удобрения, стоит помнить, что он легко перемещается между слоями грунта. Поэтому на почвах, легко проводящих воду и тех, что регулярно обильно поливаются, удобрение необходимо вносить только в момент максимальной нужды, иначе оно просто вымоется водой и растение не получит необходимый ему азот.

Так как азот содержится в этом удобрении и в аммиачной, и в нитратной почве, его можно использовать практически на любом грунте, что оказывает благоприятное воздействие на культуры всех видов – помогает увеличению белка в зёрнах и обеспечивает быстрый и обильный рост зелени в растениях.

Однако нитрат аммония имеет и недостатки, одним из которых можно назвать высокую гигроскопичность. Для его перевозки и хранения следует использовать только ту тару, что не пропускает воду и воздух. Также при хранении помните, что азотнокислый аммоний имеет высокую взрывоопасность.

Известковая селитра имеет ещё несколько дополнительных химических названий — лейна-селитра, сульфонитрат аммония, монтан-селитра и нитросульфат аммония. Она содержит около 20% азота и имеет гранулированную структуру. Благодаря углекислому кальцию в составе, показывает больше положительных физических свойств, чем аммиачная селитра. Так как в составе кроме азота есть кальций и магний, это удобрение относится к сложным, которые улучшают внешний вид, цвет и качество плодов, а также увеличивают сроки сохранения фруктов и овощей, что необходимо при транспортировке и хранении. Известковая селитра – универсальное средство, подходящее всем видам культурных растений и использующаяся на любых почвах.

Внесение азотных удобрений в почву

Чем удобрять огородные культурыУдобрения этого типа очень легко растворяются в воде и быстро попадают к корням, поэтому лучше всего их вносит весной, когда растения больше всего нуждаются в азоте. Кроме прочего, азотные удобрения могут снизить у ягодных кустов и фруктовых деревьев стойкость к холодам, так как затягивается фаза развития плодов, и растения не укладываются в сроки подготовки к зиме.

При использовании органических удобрений, дозы внесения минеральных снижают минимум на треть, а иногда и наполовину. Также снижают дозы для молодых растений и тех, что не приносят плоды в этом сезоне.

Необходима профилактическая и внекорневая подкормка растений при первых признаках азотного голодания. Также её проводят сразу после появления завязей плодов для максимального увеличения урожайности.

Біостимулятор Корневін та його застосування

Стимулятор корнеобразования КорневинСеред великої кількості хімічних речовин, званих добривами, для вирощування великих врожаїв городніх культур застосовуються стимулятори росту. Це речовини, що впливають на імунну систему рослин. Біологічний вплив має різну основу. Нам цікаво зрозуміти механізм коренеутворення у результаті застосування біостимулятора Корневін.

Ауксини та їх дія

Как использовать КорневинБіостимулятори діють у різних напрямках, прискорюючи ріст надземної частини або затримуючи скидання налівшіхся плодів. Корневін відноситься до препаратів, що підсилюють коренеутворення. Препарати на основі індолілмасляної кислоти діють як ауксини. Застосування Корневін, Корнероста, Гетероауксину засновано на здатності речовини у вигляді кислоти або її похідних стимулювати розтягування клітин рослин. При цьому сильніше піддаються впливу ауксину кореневі клітини. Для їх швидкого зростання потрібно трохи корнеобразователя. Але для стовбурових клітин потрібна більша доза, щоб почалося утворення каллюса.

При цьому слід враховувати й те, що концентрація потребная для обробки живців уповільнює розвиток кореневої системи. Ось чому при використанні препарату завжди слід дотримуватися інструкції по вживанню і користуватися завжди свіжоприготованим препаратом.

Використання Корневін ефективно і в інших областях:

  • для кращого зав’язування томатів партенокарпічних сортів, яким не потрібно запилення;
  • викликає опадання частини квітів на плодових деревах, щоб стимулювати розвиток великих плодів;
  • оберігає восени опадання фруктів, зміцнюючи плодоніжку;
  • у високих концентраціях може застосовуватися для боротьби з бур’янами.

При впливі Корневином на рослину, в подальшому він переходить у форму Гетероауксину, найбільш ефективного ауксину, і має тривалий вплив на кореневу систему, так як синтез нового речовини індол-3-оцтової кислоти процес повільний.

Корневін і його особливості

Корневін представлений як біологічний стимулятор коренеутворення. Форма його представляє порошок кремового кольору. Упаковка герметична, але після її порушення слід препарат для збереження властивостей пересипати в скляний посуд із щільною кришкою і зберігати в темному прохолодному місці, недоступному для дітей. Баночка повинна бути підписана. При цьому потрібно враховувати термін придатності речовини, зазначений на упаковці.

Необхідно відзначити і те, що Корневін має 3-й клас небезпеки. Це означає, звичайні заходи роботи з хімікатами повинні дотримуватися повністю і до того ж необхідно пам’ятати, що антидотом для препарату є активоване вугілля. Тому, при випадковому попаданні препарату всередину, слід випити кілька склянок води і прийняти кілька таблеток активованого вугілля.

Застосування Корневін в агротехніці

Використовують речовину в сухому вигляді і в якості розчинів. При цьому слід дотримуватися дозування, так як перевищення її може дати зворотний ефект. Застосовується препарат:

  • як прискорювач проростання насіння;
  • для вкорінення живців;
  • створює прискорений розвиток кореневої системи розсади;
  • знижує вплив несприятливих факторів на рослину.

Але при всьому позитивному впливі, Корневін не є добривом і не може заповнити голодування рослини при відсутності потрібних елементів у грунті.

Для прискорення проростання насіння їх слід замочити на кілька годин у розчині Корневін 1 грам порошку на 1 літр води. На практиці це на кінчику ножа на 0,5 літра.

Сухе запилення

Для поліпшеного коренеутворення свіжий зріз живця запилюють Корневином, але не вище 1 см по стеблу. Такий держак висаджується у вологий пісок або опускається в банку з водою. За рахунок дратівної дії на клітини відкритого зрізу прискорюється поділ, утворюється каллюс — живі клітини коренів і випускаються корінці. Якщо це ніжні рослини, то можна обпилити сумішшю Корневін та активованого вугілля.

Таким же чином обробляються листочки, взяті для розмноження культурних рослин або зелені галузки при вегетативному розмноженні квітів відростками. Під час щеплення плодових дерев опудривание місця з’єднання прищепи з підщепою також прискорює зрощення.

Для стимулювання розвитку коренів перед садінням рослини можна припудрити корінці Корневином, а можна сумішшю з додаванням активованого вугілля або фундазольных препаратів, що запобігають грибкові захворювання коней.

Використання розчинів Корневін

Применение КорневинаУ розчині Корневін використовується для обробки коріння з додаванням інсектицидів і препаратів проти загнивання коренів. Для того щоб перевірити сумісність основного розчину з добавками, їх потрібно змішати в окремому посуді і подивитися, чи не чи випаде осад. Якщо змін не відбулося, значить, препарати можна змішувати.

Розчин Корневін готується з розрахунку 5 г порошку на 5 літрів води. Використовується для поливу розсада в кількості 30-40 мл на стаканчик через 2-3 тижні після пікіровки. В інших випадках:

  • саджанці великих плодових дерев і чагарників при посадці полити 2,5 л на 1 штуку;
  • кущі середньорослі обробити при посадці і полити 350 мл розчином на саджанець;
  • розсада овочева при висадці на постійне місце 50-60 мл на 1 рослину.

Бульби і цибулини слід замочувати перед посадкою в свіжоприготовленому розчині на кілька годин. Утворення коренів буде забезпечено, але це зобов’язує городника уважно ставитися до створення родючого грунту, так як стимулятори всього лише прискорюють обмінні процеси, але не є підгодівлею.

Вони можуть згладити вплив допущеного перезволоження або короткочасного пересихання грунту, але не можуть замінити полив або відвести надлишок вологи. Також і з харчуванням, і з температурним режимом. Стимулятори — це речовини цільового використання.